СКУ́БТИ (про тварин, птахів - рвати траву, листя губами, зубами, дзьобом), СКУ́БАТИ, ЩИПА́ТИ. - Док.: скубну́ти, скубону́типідсил.ускубну́ти[вскубну́ти], щипну́ти, ущипну́ти[вщипну́ти]. Кінь, пущений вільно, почав скубти траву (В. Гжицький); Біля колодязя скубуть спориш двоє гусей (Ю. Мушкетик); На оболоні ходили корови, телята і щипали мокру травицю (Панас Мирний); - Тут ущипне [вівця] травку, там ущипне та й далі, та й далі (І. Франко).

СМИ́КАТИ (тягнути рвучкими рухами),ША́РПАТИ, СІ́ПАТИ, ТО́РСАТИ, ТО́РГАТИ, ТОРИГАТИдіал.,ТЕРМОСИТИ, ТЯГА́ТИ, СКУ́БТИ, СКУ́БАТИ, ДЕ́РТИпідсил., ДРА́ТИпідсил.,РВА́ТИпідсил.,МИ́КАТИдіал. (перев. за волосся, вуха - до болю); ВИСМИ́КУВАТИ (з чогось, частинами). - Док.: посми́кати, смикну́ти, смикону́типідсил.шарпну́ти, шарпону́типідсил.сіпнути, сіпону́типідсил.торсону́типідсил.то́ргнути, торгону́типідсил.термосну́типідсилпотягну́ти, потягти́, скубну́ти, скубону́типідсил.ускубну́ти[вскубну́ти], рвону́типідсил.ви́смикнути. Січкар хватає рукою хвилястий чуб парубчака, смикає і сміється (М. Стельмах); - Но! - гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки (Панас Мирний); Вітер шарпав поли шинелей (З. Тулуб); Пісковий уже шарпнув дверима, відчинив їх (І. Ле); Старі люди сіпають Бондарівну за рукав, щось шепочуть їй злякано на ухо (С. Васильченко); Чую спросоння, щось дверима торгає (І. Нечуй-Левицький); Вона прокинулася від того, що хтось термосив її за плече (П. Загребельний); Зі мною тут говорили, як з дорослим, і не тільки не тягали за вуха, а й не лаяли за мій вчинок (Л. Смілянський); Сплеснула [мати] руками й стала його лаяти та за вуха скубти (Грицько Григоренко); Випливає з води мати, Сяде по тім боці.. Мовчки дивиться на сей бік, Рве на собі коси (Т. Шевченко); - Гей люди добрі, за що мні так Бог покарав, - плеснув долонями і став микати собі чупер (Марко Черемшина).