усичувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | уси́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уси́чуймо | |
| 2 особа | уси́чуй | уси́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уси́чуватиму | уси́чуватимемо, уси́чуватимем |
| 2 особа | уси́чуватимеш | уси́чуватимете |
| 3 особа | уси́чуватиме | уси́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уси́чую | уси́чуємо, уси́чуєм |
| 2 особа | уси́чуєш | уси́чуєте |
| 3 особа | уси́чує | уси́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уси́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уси́чував | уси́чували |
| жін. р. | уси́чувала | |
| сер. р. | уси́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| уси́чувавши | ||