усиновлений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний усино́влений усино́влена усино́влене усино́влені
родовий усино́вленого усино́вленої усино́вленого усино́влених
давальний усино́вленому усино́вленій усино́вленому усино́вленим
знахідний усино́влений, усино́вленого усино́влену усино́влене усино́влені, усино́влених
орудний усино́вленим усино́вленою усино́вленим усино́вленими
місцевий на/в усино́вленому, усино́вленім на/в усино́вленій на/в усино́вленому, усино́вленім на/в усино́влених