ПРОТЯГА́ТИ[ПРОТЯ́ГУВАТИ] (тягнучи, просувати крізь що-небудь, попід чимсь), ПРОСМИ́КУВАТИ, ПРОШМО́РГУВАТИрозм.;ВСИЛЯ́ТИ[УСИЛЯ́ТИ], ПРОСИЛЯ́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ[ЗАТЯГАТИ], ЗАСИ́ЛЮВАТИ[ЗАСИЛЯ́ТИ]розм. (нитку в якийсь отвір). - Док.: протягти́[протягну́ти], просмикну́ти, прошморгну́ти, ушморгну́тирозм.всили́ти[усили́ти], просилити, затягну́ти[затягти́], засили́ти. Бере [Гільзе] помаленьку нитку з основи і прикладає до вічка в переборі, а син з другого боку чіпляє за нитку дротяним гачком і протягає її крізь вічко (переклад Лесі Українки); Роззувши Кобзу, протягли йому попід руками вірьовку (О. Стороженко); Просмикнути стрічку в кільце; Тато.. у сто п’ять літ людям чоботи латали, без окулярів дратву всиляючи за шилом (І. Волошин); - Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений..? - Та вже ж бачу, не повилазило, - обізвалася Мотря, затягуючи нитку в вушко (І. Нечуй-Левицький); [Цимбальський:] А кілько разів на день ви засиляєте нову дратву? (І. Франко). - Пор. 1. просо́вувати.