-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив усели́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уселі́мо, уселі́м
2 особа усели́ уселі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уселю́ усе́лимо, усе́лим
2 особа усе́лиш усе́лите
3 особа усе́лить усе́лять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. усели́в усели́ли
жін.р. усели́ла
сер.р. усели́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
усе́лений
Безособова форма
усе́лено
Дієприслівник
усели́вши

Словник синонімів

ВСЕЛЯ́ТИ[УСЕЛЯ́ТИ] (поміщати на проживання в квартиру, будинок), ВЛАШТО́ВУВАТИ[УЛАШТО́ВУВАТИ], РОЗКВАРТИРО́ВУВАТИ, ПОСЕЛЯ́ТИ. - Док.: всели́ти[усели́ти], влаштува́ти[улаштува́ти], розквартирува́ти, посели́ти. - Бачив, який будинок на Мирській вулиці відчубучили? Скоро вселятимуть (А. Хижняк); - Ми й так.. усюди розквартировуємо. Де ліпше хата - повно постояльців (В. Логвиненко); Карпо зайшов у світличку, де поселили гостя (М. Чабанівський).
НАВІ́ЮВАТИкому що (цілеспрямовано примушувати кого-небудь за допомогою гіпнозу, переконування і т. ін. засвоїти якісь думки, почуття, погляди тощо), ВСЕЛЯ́ТИ[УСЕЛЯ́ТИ]в кого що;ГІПНОТИЗУВА́ТИкого (приводити в стан гіпнозу за допомогою навіювання). - Док.: наві́яти, всели́ти[усели́ти], загіпнотизува́ти. Навіювати хворому впевненість у видужанні; Навіювати розслаблення; Меккинець пильно дивився на нього, ніби намагався щось сказати або загіпнотизувати чужинця (О. Досвітній). - Пор. 2. настро́ювати.