-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | усвідо́млювати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | усвідо́млюймо |
| 2 особа | усвідо́млюй | усвідо́млюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усвідо́млюватиму | усвідо́млюватимемо, усвідо́млюватимем |
| 2 особа | усвідо́млюватимеш | усвідо́млюватимете |
| 3 особа | усвідо́млюватиме | усвідо́млюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усвідо́млюю | усвідо́млюємо, усвідо́млюєм |
| 2 особа | усвідо́млюєш | усвідо́млюєте |
| 3 особа | усвідо́млює | усвідо́млюють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| усвідо́млюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | усвідо́млював | усвідо́млювали |
| жін. р. | усвідо́млювала |
| сер. р. | усвідо́млювало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| усвідо́млюваний |
| Безособова форма |
| усвідо́млювано |
| Дієприслівник |
| усвідо́млювавши |
Словник синонімів
ЗРОЗУМІ́ТИ що і без додатка (правильно сприйняти зміст, значення, суть чого-небудь), ЗБАГНУ́ТИ, УБАГНУ́ТИ [ВБАГНУ́ТИ] розм., УТНУ́ТИ [ВТНУ́ТИ] розм., УТЯ́МИТИ [ВТЯ́МИТИ] розм., ЗМЕТИКУВА́ТИ розм., УТОРО́ПАТИ [ВТОРО́ПАТИ] розм., РОЗТОРО́ПАТИ розм., РОЗЧО́ВПАТИ розм., РОЗЧУ́ХАТИ розм., РОЗШОЛО́ПАТИ [РОЗЧОЛО́ПАТИ] розм., ЗМИКИ́ТИТИ розм., ВТЕЛЕ́ПАТИ фам., УРОЗУМІ́ТИ [ВРОЗУМІ́ТИ] заст., РОЗЧУ́МАТИ діал., ЗМІРКУВА́ТИ діал., ВИ́РОЗУМІТИ рідко; УЛОВИ́ТИ [ВЛОВИ́ТИ], УХОПИ́ТИ [ВХОПИ́ТИ], СХОПИ́ТИ розм. (швидко, легко); РОЗІБРА́ТИСЯ у чому, РОЗГАДА́ТИ, РОЗКУСИ́ТИ розм., РОЗКУМЕ́КАТИ фам. (щось складне, неясне, заплутане). - Недок.: розумі́ти, тя́мити, уло́влювати [вло́влювати], схо́плювати, розбира́тися, розга́дувати, розку́шувати рідко. Прочитавши кілька рядків і не зрозумівши змісту, він закрив книжку (Григорій Тютюнник); Тут мій герой не те щоб дрейфив, а просто говорив, що його не так зрозуміли (М. Хвильовий); Роман з болем і жалістю збагнув, що стара й досі виглядає свого Івана (М. Стельмах); Спершу нічого не міг утямити, тільки дивився пильно, й на його смаглявому виду з’явився переляк (Є. Гуцало); З отих криків годі було щось уторопати. Цигуля не із слів зрозумів, а просто відчув серцем, що все провалилося (А. Головко); Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (М. Коцюбинський); Він спершу не розумів, про що йдеться, а коли розшолопав, куди навертає Сагайдак, то йому одразу аж млосно стало (С. Добровольський); Ніхто в Терпінні не змикитив, яку вигоду матиме Дрочило від пастухування свого приймаченка (І. Головченко і О. Мусієнко); [Старшина:] Я знаю, що вам багато говорить не треба. Ви зразу мене урозумієте (І. Карпенко-Карий); Не міг вирозуміти [Семен], про що бесідник говорить (Лесь Мартович); Даша прислухалася, але не могла вловити змісту (С. Журахович); Руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіткий та бистрий (О. Гончар); - Зрозуміло, - зітхнув Анрі-Жак, хоча насправді розібрався в цьому значно пізніше (Ю. Яновський); Дівчачу натуру трудно розгадати (Г. Квітка-Основ’яненко); На його загостреному знизу обличчі межуються і пошана до Мірошниченка, і якась інша, більш потайна думка, яку не так уже й важко розкусити (М. Стельмах); Вона тепер лише розкумекала, чого прийшли люди, і голосним жалісливим тужінням ніби хотіла компенсувати витрачений на міркування час (І. Кириленко). - Пор. доду́матися, 1. розумі́ти, усвідо́млювати.
УСВІДО́МЛЮВАТИ (сприймати свідомо, розуміти суть, знчення чого-небудь), ОСМИ́СЛЮВАТИ, ОСЯГА́ТИ. - Док.: усвідо́мити, осми́слити, осягну́ти, осягти́, збагну́ти. Той наказ був несподіваний.. Півсекунди артилеристи усвідомлювали команду, секунду наводили гармати. І враз загриміли постріли (М. Трублаїні); Як цікаво жити одними почуваннями з близькими тобі по духу героями книг, осмислювати разом із ними суспільні події (Ю. Смолич); На мить [Люба] замислилася, вдумуючись у зміст цих слів, ніби осягаючи думку, потім вигукнула: - Правильно! (В. Собко). - Пор. 1. зрозумі́ти.