-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив усвідо́млювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   усвідо́млюймо
2 особа усвідо́млюй усвідо́млюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа усвідо́млюватиму усвідо́млюватимемо, усвідо́млюватимем
2 особа усвідо́млюватимеш усвідо́млюватимете
3 особа усвідо́млюватиме усвідо́млюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа усвідо́млюю усвідо́млюємо, усвідо́млюєм
2 особа усвідо́млюєш усвідо́млюєте
3 особа усвідо́млює усвідо́млюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
усвідо́млюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. усвідо́млював усвідо́млювали
жін. р. усвідо́млювала
сер. р. усвідо́млювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
усвідо́млюваний
Безособова форма
усвідо́млювано
Дієприслівник
усвідо́млювавши

Словник синонімів

ЗРОЗУМІ́ТИщо і без додатка (правильно сприйняти зміст, значення, суть чого-небудь), ЗБАГНУ́ТИ, УБАГНУ́ТИ[ВБАГНУ́ТИ]розм.,УТНУ́ТИ[ВТНУ́ТИ]розм.,УТЯ́МИТИ[ВТЯ́МИТИ]розм.,ЗМЕТИКУВА́ТИрозм.,УТОРО́ПАТИ[ВТОРО́ПАТИ]розм.,РОЗТОРО́ПАТИрозм.,РОЗЧО́ВПАТИрозм.,РОЗЧУ́ХАТИрозм.,РОЗШОЛО́ПАТИ[РОЗЧОЛО́ПАТИ]розм.,ЗМИКИ́ТИТИрозм.,ВТЕЛЕ́ПАТИфам., УРОЗУМІ́ТИ[ВРОЗУМІ́ТИ]заст.,РОЗЧУ́МАТИдіал.,ЗМІРКУВА́ТИдіал.,ВИ́РОЗУМІТИрідко;УЛОВИ́ТИ[ВЛОВИ́ТИ], УХОПИ́ТИ[ВХОПИ́ТИ], СХОПИ́ТИрозм. (швидко, легко); РОЗІБРА́ТИСЯу чому,РОЗГАДА́ТИ, РОЗКУСИ́ТИрозм.,РОЗКУМЕ́КАТИфам. (щось складне, неясне, заплутане). - Недок.: розумі́ти, тя́мити, уло́влювати[вло́влювати], схо́плювати, розбира́тися, розга́дувати, розку́шувати рідко.Прочитавши кілька рядків і не зрозумівши змісту, він закрив книжку (Григорій Тютюнник); Тут мій герой не те щоб дрейфив, а просто говорив, що його не так зрозуміли (М. Хвильовий); Романз болем і жалістю збагнув, що стара й досі виглядає свого Івана (М. Стельмах); Спершу нічого не міг утямити, тільки дивився пильно, й на його смаглявому виду з’явився переляк (Є. Гуцало); З отих криків годі було щось уторопати. Цигуля не із слів зрозумів, а просто відчув серцем, що все провалилося (А. Головко); Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (М. Коцюбинський); Він спершу не розумів, про що йдеться, а коли розшолопав, куди навертає Сагайдак, то йому одразу аж млосно стало (С. Добровольський); Ніхто в Терпінні не змикитив, яку вигоду матиме Дрочило від пастухування свого приймаченка (І. Головченко і О. Мусієнко); [Старшина:] Я знаю, що вам багато говорить не треба. Ви зразу мене урозумієте (І. Карпенко-Карий); Не міг вирозуміти [Семен], про що бесідник говорить (Лесь Мартович); Даша прислухалася, але не могла вловити змісту (С. Журахович); Руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіткий та бистрий (О. Гончар); - Зрозуміло, - зітхнув Анрі-Жак, хоча насправді розібрався в цьому значно пізніше (Ю. Яновський); Дівчачу натуру трудно розгадати (Г. Квітка-Основ’яненко); На його загостреному знизу обличчі межуються і пошана до Мірошниченка, і якась інша, більш потайна думка, яку не так уже й важко розкусити (М. Стельмах); Вона тепер лише розкумекала, чого прийшли люди, і голосним жалісливим тужінням ніби хотіла компенсувати витрачений на міркування час (І. Кириленко). - Пор. доду́матися, 1. розумі́ти, усвідо́млювати.
УСВІДО́МЛЮВАТИ (сприймати свідомо, розуміти суть, знчення чого-небудь), ОСМИ́СЛЮВАТИ, ОСЯГА́ТИ. - Док.: усвідо́мити, осми́слити, осягну́ти, осягти́, збагну́ти. Той наказ був несподіваний.. Півсекунди артилеристи усвідомлювали команду, секунду наводили гармати. І враз загриміли постріли (М. Трублаїні); Як цікаво жити одними почуваннями з близькими тобі по духу героями книг, осмислювати разом із ними суспільні події (Ю. Смолич); На мить [Люба] замислилася, вдумуючись у зміст цих слів, ніби осягаючи думку, потім вигукнула: - Правильно! (В. Собко). - Пор. 1. зрозумі́ти.