усамотнюватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | усамо́тнюватися, усамо́тнюватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | усамо́тнюймося, усамо́тнюймось | |
| 2 особа | усамо́тнюйся, усамо́тнюйсь | усамо́тнюйтеся, усамо́тнюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | усамо́тнюватимуся, усамо́тнюватимусь | усамо́тнюватимемося, усамо́тнюватимемось, усамо́тнюватимемся |
| 2 особа | усамо́тнюватимешся | усамо́тнюватиметеся, усамо́тнюватиметесь |
| 3 особа | усамо́тнюватиметься | усамо́тнюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | усамо́тнююся, усамо́тнююсь | усамо́тнюємося, усамо́тнюємось, усамо́тнюємся |
| 2 особа | усамо́тнюєшся | усамо́тнюєтеся, усамо́тнюєтесь |
| 3 особа | усамо́тнюється | усамо́тнюються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| усамо́тнюючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | усамо́тнювався, усамо́тнювавсь | усамо́тнювалися, усамо́тнювались |
| жін. р. | усамо́тнювалася, усамо́тнювалась | |
| сер. р. | усамо́тнювалося, усамо́тнювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| усамо́тнювавшись | ||