усамотнюватися 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив усамо́тнюватися, усамо́тнюватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   усамо́тнюймося, усамо́тнюймось
2 особа усамо́тнюйся, усамо́тнюйсь усамо́тнюйтеся, усамо́тнюйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа усамо́тнюватимуся, усамо́тнюватимусь усамо́тнюватимемося, усамо́тнюватимемось, усамо́тнюватимемся
2 особа усамо́тнюватимешся усамо́тнюватиметеся, усамо́тнюватиметесь
3 особа усамо́тнюватиметься усамо́тнюватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа усамо́тнююся, усамо́тнююсь усамо́тнюємося, усамо́тнюємось, усамо́тнюємся
2 особа усамо́тнюєшся усамо́тнюєтеся, усамо́тнюєтесь
3 особа усамо́тнюється усамо́тнюються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
усамо́тнюючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. усамо́тнювався, усамо́тнювавсь усамо́тнювалися, усамо́тнювались
жін. р. усамо́тнювалася, усамо́тнювалась
сер. р. усамо́тнювалося, усамо́тнювалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
усамо́тнювавшись