усамостійнитися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив усамості́йнитися, усамості́йнитись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа усамості́йниться усамості́йняться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. усамості́йнився, усамості́йнивсь усамості́йнилися, усамості́йнились
жін.р. усамості́йнилася, усамості́йнилась
сер.р. усамості́йнилося, усамості́йнилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
усамості́йнившись