усамостійнитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | усамості́йнитися, усамості́йнитись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | усамості́йниться | усамості́йняться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | усамості́йнився, усамості́йнивсь | усамості́йнилися, усамості́йнились |
| жін.р. | усамості́йнилася, усамості́йнилась | |
| сер.р. | усамості́йнилося, усамості́йнилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| усамості́йнившись | ||