усамостійнений 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний усамості́йнений усамості́йнена усамості́йнене усамості́йнені
родовий усамості́йненого усамості́йненої усамості́йненого усамості́йнених
давальний усамості́йненому усамості́йненій усамості́йненому усамості́йненим
знахідний усамості́йнений, усамості́йненого усамості́йнену усамості́йнене усамості́йнені, усамості́йнених
орудний усамості́йненим усамості́йненою усамості́йненим усамості́йненими
місцевий на/в усамості́йненому, усамості́йненім на/в усамості́йненій на/в усамості́йненому, усамості́йненім на/в усамості́йнених