-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив усадови́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   усадові́мо, усадові́м
2 особа усадови́ усадові́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа усадовлю́ усадовимо́, усадови́м
2 особа усадови́ш усадовите́
3 особа усадови́ть усадовля́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. усадови́в усадови́ли
жін.р. усадови́ла
сер.р. усадови́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
усадови́вши

Словник синонімів

САДЖА́ТИ (запрошувати чи примушувати кого-небудь сісти; допомагати комусь сісти), САДИ́ТИ, УСА́ДЖУВАТИ[ВСА́ДЖУВАТИ], САДОВИ́ТИ, РОЗСА́ДЖУВАТИ (в різні місця); ПІДСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ (поміщати когось поруч з ким-небудь), ПРИМО́ЩУВАТИ. - Док.: посади́ти, усади́ти[всади́ти], усадови́ти[всадови́ти]розм.розсади́ти, підсади́ти, присади́ти, примости́ти. Як кого, то й за стіл саджають, а кого-то й з-під лави виганяють (прислів’я); - Саджай його на мого коня і проведи до Бугаєвого Дуба (П. Куліш); Тіні зганяє [Харон], що там скрізь по лавах довжелезних сиділи, і на розчищене місце Енея великого садить (М. Зеров); Андрущенко, піймавши Настю за лікоть, став усаджувати її поруч себе (О. Гончар); Через хвилину, прикуривши, він всадовив мене на м’якій канапці (Ю. Збанацький).