-1-
дієслово доконаного виду
(відокремити; поранити; зменшити, скоротити обсяг, кількість чого-небудь; енергійно зіграти, станцювати - розм.; з силою вдарити - розм.; швидко побігти, втекти - розм.; напитися вина, горілки - фам.)

Словник відмінків

Інфінітив урі́зати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   урі́жмо
2 особа урі́ж урі́жте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа урі́жу урі́жемо, урі́жем
2 особа урі́жеш урі́жете
3 особа урі́же урі́жуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. урі́зав урі́зали
жін.р. урі́зала
сер.р. урі́зало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
урі́заний
Безособова форма
урі́зано
Дієприслівник
урі́завши

Словник синонімів

ВИ́ПИТИ (стати напідпитку внаслідок уживання алкогольних напоїв), ПІДВИ́ПИТИрозм., ПІДХМЕЛИ́ТИСЯрозм., ХИЛЬНУ́ТИрозм., ПІДПИ́ТИрозм., ХЛЕБНУ́ТИрозм., ХЛЕБОНУ́ТИпідсил. розм.,ВРІ́ЗАТИ[УРІ́ЗАТИ]фам., КЛЮ́КНУТИфам.Я помітив, що він випивши (Ю. Яновський); Підвипивши, він батогом посік на жінчиних плечах блузку (М. Стельмах); Березін десь хильнув через край, поліз уночі купатися і втопився (Я. Гримайло); - Сидоре, я до тебе маю діло, - каже Чіпка, коли вже трохи підпили (Панас Мирний); Дехто побував уже.. в шинку, дехто і геть-то хлебнув (Панас Мирний); - От клятий Барилка! І тут свого не пропустив. Таки напросився... Тепер він уріже! (В. Кучер); Усі були раді з такої вигадки; інші аж реготали: клюкнули вже зранку добре (П. Куліш).
ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ], ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ[ВТНУ́ТИ], УТЯ́ТИ[ВТЯ́ТИ], УКРА́ЯТИ[ВКРА́ЯТИ], ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИрозм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИрозм., УКРА́ЇТИ[ВКРА́ЇТИ]діал.;ВІДШМАТУВА́ТИ (великий шматок); ОБРІ́ЗАТИ (звичайно, щоб відкинути). - Недок.: відрі́зувати, урі́зувати[врі́зувати], відтина́ти, утина́ти[втина́ти], відкра́ювати, відбато́вувати, обрі́зувати, обріза́тирідше.Уляна .. відрізала окраєць хліба (Григорій Тютюнник); - Домко, вріж нам сала! (М. Стельмах); Вона одтяла ножицями пасмо своєї коси (І. Нечуй-Левицький); Як добрі щепи садівник плекає! Так, що всі зайві парості втинає, Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору (І. Франко); Відкраяти шмат житнього хліба, намастити маслом та обчистити зелену цибулину, - .. для Антона найкраща їжа (С. Чорнобривець); Я ті шкури не зіпсую, Свою пайку відбатую (пісня); - Таж усі знають, що тобі пальця січкарнею відчикрижило (М. Зарудний); Корній сів, укроїв хліба і почав їсти (Леся Українка); Спересердя відшматував [дід] півсторінки, крутив цигарку (Ю. Збанацький); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра).
ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИрідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИпідсил., ПОМЧА́ТИСЯпідсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯпідсил., ПОЛЕТІ́ТИпідсил., ПОЛИ́НУТИпідсил., ПОРИ́НУТИрозм., ПОГНА́ТИрозм., ПОГНА́ТИСЯрозм., ДРЕМЕНУ́ТИрозм., ЧКУРНУ́ТИрозм., ПИ́РСНУТИрозм., ПРИ́СНУТИрозм. рідше, ДМУХНУ́ТИрозм., ДУ́НУТИрозм., ПОДУ́ТИ[ПОДУ́НУТИ]розм., ЗАЛОПОТА́ТИ[ЗАЛОПОТІ́ТИ]розм., ПОЛОПОТА́ТИ[ПОЛОПОТІ́ТИ]розм., МОТНУ́ТИСЯ[МОТОНУ́ТИСЯ]розм., ПОМЕСТИ́розм., УДЖИГНУ́ТИ[ВДЖИГНУ́ТИ]розм.,ПОЧЕСА́ТИрозм., ПОКАТА́ТИрозм., УЛУПИ́ТИ[ВЛУПИ́ТИ]розм., УРІ́ЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ]розм., ГАЙНУ́ТИрозм., ГАСОНУ́ТИрозм., ХУ́РКНУТИрозм., ШАРА́ХНУТИрозм., ШАРА́ХНУТИСЯрозм., ШАРАХОНУ́ТИрозм., ШКРЯБНУ́ТИрозм., ПРИПУСТИ́ТИрозм., ШУ́СНУТИрозм., ШМИГНУ́ТИ[ШМИГОНУ́ТИ]розм., ПОМАХА́ТИрозм., МАХНУ́ТИ[МАХОНУ́ТИ]розм., ПОШУМІ́ТИрозм., ПОЧУХРА́ТИрозм., ГАЗОНУ́ТИфам., ДРАПНУ́ТИ[ДРЯПНУ́ТИ]фам., ДРАПОНУ́ТИ[ДРЯПОНУ́ТИ]фам., УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]фам., ПІГНА́ТИдіал., ПОМКНУ́ТИдіал., ЗЛОПОТІ́ТИдіал., ПЕРХНУ́ТИдіал., ШУРНУ́ТИдіал.; ХЛИ́НУТИрозм.,ПОСИ́ПАТИСЯ розм. (масово, навально). Пан кричить: "Хутко, хутко!" Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг (Марко Вовчок); Охрім кинувсь до воріт, як опечений (Д. Мордовець); Нечутно з’явились черниці. Гиря до них: - Побіжіть котора та покличте Ларивона! .. Черниці метнулись обидві (М. Куліш); - Йосипе, поїдемо за жінкою? - і Яків, не дожидаючи одказу, хутко метнув з хати (Панас Мирний); Мигцем майнула [Єлька] через садки, заховалась у бур’янах на кладовищі (О. Гончар); - Я бігом помчав до її будинку (Ю. Яновський); Коли смерклося, вона тихо вийшла з дому і помчалась вулицею до найближчої трамвайної зупинки (Р. Іваничук); - Стій! Куди ти? - Я не можу балакати з комедіантами, - одрізав він і понісся коридором (Л. Яновська); Полетіла Катерина і не одяглася (Т. Шевченко); "Грицьку, кохання моє", - шепнула вона йому, щоб ніхто не чув, та й полинула до комори (Ганна Барвінок); Народ так і поринув до Ковбанишиної хати (П. Куліш); Щур спинився на часинку, подумав і, спотикаючись, погнав у переулок (С. Васильченко); Манька стрілою погналася в кухню. Убігла, аж ледве дихати може (Олена Пчілка); Вам на думку спадає шалене бажання самому дременуть на зелене поле, а потім повернуть на сошу й ударить сошею, не озираючись (Остап Вишня); Роман Петрович швиденько перетнув подвір’я і.., не заходячи до хати, чкурнув поза погрібником кудись у городи (В. Козаченко); Раптом звіявся вітер, а те стадо як пирсне, так і пропало (М. Коцюбинський); Кіт, зачувши звуки в коморі, приснув від дверей (І. Цюпа); Вдарила така страшна тривога, Що я, міцно заціпивши зуби, Натиснув на голові крисаню І дмухнув дорогою щодуху (І. Франко); Першою ускочила [Люба] в двір і залопотіла до нещодавно збудованої хатини (М. Стельмах); Їй же так хотілося швидше полопотіти босоніж по піщаній стежці (Ю. Збанацький); [Терень:] Ану, Прядочко, мотнись до канцелярії (І. Микитенко); Підскочила [Салимонія Пилипівна] з місця, .. мотонулася до мисника (Остап Вишня); Уджигнув з хати (Словник Б. Грінченка); Повернула [дівчина] круто наліво, почесала яриною (Панас Мирний); Ми швиденько перебігли греблю й покатали битим шляхом між двома окопами (І. Нечуй-Левицький); Джурило, замість кидатися на порятунок своїм, врізав подалі від страшного місця (П. Загребельний); Килина.. гайнула через підсобку надвір... (Є. Гуцало); А давай хуркнем у Сорочинці! (Словник Б. Грінченка); Люди шарахнули у двір за рядном (Панас Мирний); Бахнув постріл, а натовп з криком і з зойками зрушився й шарахонув геть (А. Головко); Юра і Ваня зірвалися і припустили щодуху вздовж вулиці (Ю. Смолич); Він швиденько шуснув протоптаною стежечкою в бур’яни (С. Васильченко); Втікач шмигнув у соняшники (Григорій Тютюнник); Шахтарі, перешіптуючись поміж собою, шмигонули в комбінат (М. Колесников); - Махнемо завтра на хутори? Всі хлопці побіжать... (М. Чабанівський); Здавалося, що Андрійко ось-ось скочить з коня і пошумить лісами на північ (Юліан Опільський); Вернувсь Мірошник наш додому, До церкви прямо почухрав (Є. Гребінка); - Ади, твій ворог, як тілько побачив, що ти наближаєшся, зараз драпнув і сховався до свойого замку (І. Франко); Драпонув [хлопчик] поза хату, тільки закурілось (А. Свидницький); Ото дряпонув! аж потилиця лиска! (Словник Б. Грінченка); Він мене вивіз за город. Вже вечоріло, встав я.. і вдарив на ліс (збірник "Народні оповідання"); Пасу вівці на дубрівці, на долину зігнав, Нагадався за дівчину, та й додому пігнав (коломийка); - Вибігли до них татуньо з палицею, а вони лиш поза хату злопотіли, як коні (І. Франко); Миколай шурнув у лози, але скоро вернув, біжучи (Г. Хоткевич); Як з прорваної раптом штучної греблі хлинула враз дітвора (С. Тудор). - Пор. 1. бі́гти.
РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини - пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ[ВРАЖА́ТИ], РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ[ПІДРІЗА́ТИ]розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИрозм. (зробивши розріз, поріз); ПРОТИНА́ТИ (робити наскрізну рану); РОЗРУ́БУВАТИ (заподіювати рубаної рани); РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ (заподіювати рваної рани); ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ] (стріляючи); ПІДКО́ЛЮВАТИ (колючи); ПІДРА́НЮВАТИ (злегка);ПРОЇДА́ТИ (завдавати рани, розтираючи, пошкоджуючи шкіру чимось жорстким); РОЗКРИВА́ВЛЮВАТИ, РОЗ’Ю́ШУВАТИрозм. (до крові). - Док.: пора́нити, ра́нити, зра́нити, обра́нитирозм.ура́зи́ти[вра́зи́ти], розрі́зати, порі́зати, підрі́зати, урі́зати[врі́зати], розтя́ти[розітну́ти], розсі́кти, посі́кти, підсі́кти, розра́нити, розпана́хати, протну́ти, розруба́ти, розірва́ти, порва́ти, підстрі́лити[підстре́лити], підколо́ти, підра́нити, прої́сти, ушкрябну́ти[вшкрябну́ти]розм. (злегка) розкрива́вити, закрива́вити, покрива́вити, роз’ю́шити, розчерепи́тирозм. (голову). Хвиля збивала їх докупи, крига ранила їм голови (Ю. Яновський); Ратище слабо зранило звіра в передню лопатку (І. Франко); Твердохліб сокирою вражав коней, бив рицарів по ногах (А. Хижняк); Маруся повзла, повзла на колінах до лісу, оглушена, роздавлена, без серця в грудях. І повзла, і падала, і різала руки, лице гострими травами (Г. Хоткевич); Санько коняку підрізав ралом (А. Головко); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи (О. Гончар); Він уявив собі, як мідний гостряк з розмаху розсікає скроню Грінгеля, і гидливо скривився (В. Собко); Сперанському посікло ноги. Шура заходилась тут же на місці перев’язувати (О. Гончар); До ґанку на щастя підкову прибито, без неї буланий розранив копито (П. Воронько); - Якось мені мати наказала врізати хліба, а я палець до кістки розпанахав (Ю. Збанацький); Я сам йому горло зубами протну (М. Старицький); Горленкові стало погано. Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (З. Тулуб); Ольга борсалася в колючій шипшині, байдужа до того, що кущі їй розривали тіло - захищала тільки очі (Я. Качура); І сміявся [Тимко].., і жартував з Марком, який підстрелив кота замість зайця (Григорій Тютюнник); - Ви підраните качку, вона від вас сховається в купинах, а ось мій помічник знайде її мені, - і хлопець показав на миршавого собачку (О. Копиленко); Шнури, котрії йому тіло проїли, не пускали його ані до життя, ані до смерті (І. Франко); - Хто поранив? - запитав інженер Данилко в трубку. - А чорт їх розбере! Нашого Мухтарова теж ушкрябнули (І. Ле); Гострий камінь розкривавив щоку Кульжан (З. Тулуб); - Якщо справді мене виключать, то я перш усього роз’юшу.. пику Їрічкові (А. Кримський); - Пан з бородою підійшов до морячка і зацідив йому в морду; А моряк розчерепив йому голову пивною пляшкою (переклад М. Лукаша). - Пор. ушко́джувати.
-2-
дієслово доконаного виду
(устромити)

Словник відмінків

Інфінітив урі́зати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   урі́жмо
2 особа урі́ж урі́жте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа урі́жу урі́жемо, урі́жем
2 особа урі́жеш урі́жете
3 особа урі́же урі́жуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. урі́зав урі́зали
жін.р. урі́зала
сер.р. урі́зало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
урі́заний
Безособова форма
урі́зано
Дієприслівник
урі́завши

Словник синонімів

ВИ́ПИТИ (стати напідпитку внаслідок уживання алкогольних напоїв), ПІДВИ́ПИТИрозм., ПІДХМЕЛИ́ТИСЯрозм., ХИЛЬНУ́ТИрозм., ПІДПИ́ТИрозм., ХЛЕБНУ́ТИрозм., ХЛЕБОНУ́ТИпідсил. розм.,ВРІ́ЗАТИ[УРІ́ЗАТИ]фам., КЛЮ́КНУТИфам.Я помітив, що він випивши (Ю. Яновський); Підвипивши, він батогом посік на жінчиних плечах блузку (М. Стельмах); Березін десь хильнув через край, поліз уночі купатися і втопився (Я. Гримайло); - Сидоре, я до тебе маю діло, - каже Чіпка, коли вже трохи підпили (Панас Мирний); Дехто побував уже.. в шинку, дехто і геть-то хлебнув (Панас Мирний); - От клятий Барилка! І тут свого не пропустив. Таки напросився... Тепер він уріже! (В. Кучер); Усі були раді з такої вигадки; інші аж реготали: клюкнули вже зранку добре (П. Куліш).
ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ], ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ[ВТНУ́ТИ], УТЯ́ТИ[ВТЯ́ТИ], УКРА́ЯТИ[ВКРА́ЯТИ], ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИрозм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИрозм., УКРА́ЇТИ[ВКРА́ЇТИ]діал.;ВІДШМАТУВА́ТИ (великий шматок); ОБРІ́ЗАТИ (звичайно, щоб відкинути). - Недок.: відрі́зувати, урі́зувати[врі́зувати], відтина́ти, утина́ти[втина́ти], відкра́ювати, відбато́вувати, обрі́зувати, обріза́тирідше.Уляна .. відрізала окраєць хліба (Григорій Тютюнник); - Домко, вріж нам сала! (М. Стельмах); Вона одтяла ножицями пасмо своєї коси (І. Нечуй-Левицький); Як добрі щепи садівник плекає! Так, що всі зайві парості втинає, Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору (І. Франко); Відкраяти шмат житнього хліба, намастити маслом та обчистити зелену цибулину, - .. для Антона найкраща їжа (С. Чорнобривець); Я ті шкури не зіпсую, Свою пайку відбатую (пісня); - Таж усі знають, що тобі пальця січкарнею відчикрижило (М. Зарудний); Корній сів, укроїв хліба і почав їсти (Леся Українка); Спересердя відшматував [дід] півсторінки, крутив цигарку (Ю. Збанацький); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра).
ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИрідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИпідсил., ПОМЧА́ТИСЯпідсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯпідсил., ПОЛЕТІ́ТИпідсил., ПОЛИ́НУТИпідсил., ПОРИ́НУТИрозм., ПОГНА́ТИрозм., ПОГНА́ТИСЯрозм., ДРЕМЕНУ́ТИрозм., ЧКУРНУ́ТИрозм., ПИ́РСНУТИрозм., ПРИ́СНУТИрозм. рідше, ДМУХНУ́ТИрозм., ДУ́НУТИрозм., ПОДУ́ТИ[ПОДУ́НУТИ]розм., ЗАЛОПОТА́ТИ[ЗАЛОПОТІ́ТИ]розм., ПОЛОПОТА́ТИ[ПОЛОПОТІ́ТИ]розм., МОТНУ́ТИСЯ[МОТОНУ́ТИСЯ]розм., ПОМЕСТИ́розм., УДЖИГНУ́ТИ[ВДЖИГНУ́ТИ]розм.,ПОЧЕСА́ТИрозм., ПОКАТА́ТИрозм., УЛУПИ́ТИ[ВЛУПИ́ТИ]розм., УРІ́ЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ]розм., ГАЙНУ́ТИрозм., ГАСОНУ́ТИрозм., ХУ́РКНУТИрозм., ШАРА́ХНУТИрозм., ШАРА́ХНУТИСЯрозм., ШАРАХОНУ́ТИрозм., ШКРЯБНУ́ТИрозм., ПРИПУСТИ́ТИрозм., ШУ́СНУТИрозм., ШМИГНУ́ТИ[ШМИГОНУ́ТИ]розм., ПОМАХА́ТИрозм., МАХНУ́ТИ[МАХОНУ́ТИ]розм., ПОШУМІ́ТИрозм., ПОЧУХРА́ТИрозм., ГАЗОНУ́ТИфам., ДРАПНУ́ТИ[ДРЯПНУ́ТИ]фам., ДРАПОНУ́ТИ[ДРЯПОНУ́ТИ]фам., УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]фам., ПІГНА́ТИдіал., ПОМКНУ́ТИдіал., ЗЛОПОТІ́ТИдіал., ПЕРХНУ́ТИдіал., ШУРНУ́ТИдіал.; ХЛИ́НУТИрозм.,ПОСИ́ПАТИСЯ розм. (масово, навально). Пан кричить: "Хутко, хутко!" Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг (Марко Вовчок); Охрім кинувсь до воріт, як опечений (Д. Мордовець); Нечутно з’явились черниці. Гиря до них: - Побіжіть котора та покличте Ларивона! .. Черниці метнулись обидві (М. Куліш); - Йосипе, поїдемо за жінкою? - і Яків, не дожидаючи одказу, хутко метнув з хати (Панас Мирний); Мигцем майнула [Єлька] через садки, заховалась у бур’янах на кладовищі (О. Гончар); - Я бігом помчав до її будинку (Ю. Яновський); Коли смерклося, вона тихо вийшла з дому і помчалась вулицею до найближчої трамвайної зупинки (Р. Іваничук); - Стій! Куди ти? - Я не можу балакати з комедіантами, - одрізав він і понісся коридором (Л. Яновська); Полетіла Катерина і не одяглася (Т. Шевченко); "Грицьку, кохання моє", - шепнула вона йому, щоб ніхто не чув, та й полинула до комори (Ганна Барвінок); Народ так і поринув до Ковбанишиної хати (П. Куліш); Щур спинився на часинку, подумав і, спотикаючись, погнав у переулок (С. Васильченко); Манька стрілою погналася в кухню. Убігла, аж ледве дихати може (Олена Пчілка); Вам на думку спадає шалене бажання самому дременуть на зелене поле, а потім повернуть на сошу й ударить сошею, не озираючись (Остап Вишня); Роман Петрович швиденько перетнув подвір’я і.., не заходячи до хати, чкурнув поза погрібником кудись у городи (В. Козаченко); Раптом звіявся вітер, а те стадо як пирсне, так і пропало (М. Коцюбинський); Кіт, зачувши звуки в коморі, приснув від дверей (І. Цюпа); Вдарила така страшна тривога, Що я, міцно заціпивши зуби, Натиснув на голові крисаню І дмухнув дорогою щодуху (І. Франко); Першою ускочила [Люба] в двір і залопотіла до нещодавно збудованої хатини (М. Стельмах); Їй же так хотілося швидше полопотіти босоніж по піщаній стежці (Ю. Збанацький); [Терень:] Ану, Прядочко, мотнись до канцелярії (І. Микитенко); Підскочила [Салимонія Пилипівна] з місця, .. мотонулася до мисника (Остап Вишня); Уджигнув з хати (Словник Б. Грінченка); Повернула [дівчина] круто наліво, почесала яриною (Панас Мирний); Ми швиденько перебігли греблю й покатали битим шляхом між двома окопами (І. Нечуй-Левицький); Джурило, замість кидатися на порятунок своїм, врізав подалі від страшного місця (П. Загребельний); Килина.. гайнула через підсобку надвір... (Є. Гуцало); А давай хуркнем у Сорочинці! (Словник Б. Грінченка); Люди шарахнули у двір за рядном (Панас Мирний); Бахнув постріл, а натовп з криком і з зойками зрушився й шарахонув геть (А. Головко); Юра і Ваня зірвалися і припустили щодуху вздовж вулиці (Ю. Смолич); Він швиденько шуснув протоптаною стежечкою в бур’яни (С. Васильченко); Втікач шмигнув у соняшники (Григорій Тютюнник); Шахтарі, перешіптуючись поміж собою, шмигонули в комбінат (М. Колесников); - Махнемо завтра на хутори? Всі хлопці побіжать... (М. Чабанівський); Здавалося, що Андрійко ось-ось скочить з коня і пошумить лісами на північ (Юліан Опільський); Вернувсь Мірошник наш додому, До церкви прямо почухрав (Є. Гребінка); - Ади, твій ворог, як тілько побачив, що ти наближаєшся, зараз драпнув і сховався до свойого замку (І. Франко); Драпонув [хлопчик] поза хату, тільки закурілось (А. Свидницький); Ото дряпонув! аж потилиця лиска! (Словник Б. Грінченка); Він мене вивіз за город. Вже вечоріло, встав я.. і вдарив на ліс (збірник "Народні оповідання"); Пасу вівці на дубрівці, на долину зігнав, Нагадався за дівчину, та й додому пігнав (коломийка); - Вибігли до них татуньо з палицею, а вони лиш поза хату злопотіли, як коні (І. Франко); Миколай шурнув у лози, але скоро вернув, біжучи (Г. Хоткевич); Як з прорваної раптом штучної греблі хлинула враз дітвора (С. Тудор). - Пор. 1. бі́гти.
РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини - пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ[ВРАЖА́ТИ], РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ[ПІДРІЗА́ТИ]розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИрозм. (зробивши розріз, поріз); ПРОТИНА́ТИ (робити наскрізну рану); РОЗРУ́БУВАТИ (заподіювати рубаної рани); РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ (заподіювати рваної рани); ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ] (стріляючи); ПІДКО́ЛЮВАТИ (колючи); ПІДРА́НЮВАТИ (злегка);ПРОЇДА́ТИ (завдавати рани, розтираючи, пошкоджуючи шкіру чимось жорстким); РОЗКРИВА́ВЛЮВАТИ, РОЗ’Ю́ШУВАТИрозм. (до крові). - Док.: пора́нити, ра́нити, зра́нити, обра́нитирозм.ура́зи́ти[вра́зи́ти], розрі́зати, порі́зати, підрі́зати, урі́зати[врі́зати], розтя́ти[розітну́ти], розсі́кти, посі́кти, підсі́кти, розра́нити, розпана́хати, протну́ти, розруба́ти, розірва́ти, порва́ти, підстрі́лити[підстре́лити], підколо́ти, підра́нити, прої́сти, ушкрябну́ти[вшкрябну́ти]розм. (злегка) розкрива́вити, закрива́вити, покрива́вити, роз’ю́шити, розчерепи́тирозм. (голову). Хвиля збивала їх докупи, крига ранила їм голови (Ю. Яновський); Ратище слабо зранило звіра в передню лопатку (І. Франко); Твердохліб сокирою вражав коней, бив рицарів по ногах (А. Хижняк); Маруся повзла, повзла на колінах до лісу, оглушена, роздавлена, без серця в грудях. І повзла, і падала, і різала руки, лице гострими травами (Г. Хоткевич); Санько коняку підрізав ралом (А. Головко); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи (О. Гончар); Він уявив собі, як мідний гостряк з розмаху розсікає скроню Грінгеля, і гидливо скривився (В. Собко); Сперанському посікло ноги. Шура заходилась тут же на місці перев’язувати (О. Гончар); До ґанку на щастя підкову прибито, без неї буланий розранив копито (П. Воронько); - Якось мені мати наказала врізати хліба, а я палець до кістки розпанахав (Ю. Збанацький); Я сам йому горло зубами протну (М. Старицький); Горленкові стало погано. Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (З. Тулуб); Ольга борсалася в колючій шипшині, байдужа до того, що кущі їй розривали тіло - захищала тільки очі (Я. Качура); І сміявся [Тимко].., і жартував з Марком, який підстрелив кота замість зайця (Григорій Тютюнник); - Ви підраните качку, вона від вас сховається в купинах, а ось мій помічник знайде її мені, - і хлопець показав на миршавого собачку (О. Копиленко); Шнури, котрії йому тіло проїли, не пускали його ані до життя, ані до смерті (І. Франко); - Хто поранив? - запитав інженер Данилко в трубку. - А чорт їх розбере! Нашого Мухтарова теж ушкрябнули (І. Ле); Гострий камінь розкривавив щоку Кульжан (З. Тулуб); - Якщо справді мене виключать, то я перш усього роз’юшу.. пику Їрічкові (А. Кримський); - Пан з бородою підійшов до морячка і зацідив йому в морду; А моряк розчерепив йому голову пивною пляшкою (переклад М. Лукаша). - Пор. ушко́джувати.

Словник відмінків

Інфінітив урі́зати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   урі́жмо
2 особа урі́ж урі́жте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа урі́жу урі́жемо, урі́жем
2 особа урі́жеш урі́жете
3 особа урі́же урі́жуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. урі́зав урі́зали
жін.р. урі́зала
сер.р. урі́зало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
урі́заний
Безособова форма
урі́зано
Дієприслівник
урі́завши

Словник синонімів

ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИрозм., ВИСУ́ШУВАТИрозм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИрозм., ВИЦІ́ДЖУВАТИрозм., ПРОПУСКА́ТИрозм., ПЕРЕПУСКА́ТИрозм., НАПИВА́ТИрозм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИрозм., РОЗПИВА́ТИрозм., ПЕРЕКИДА́ТИрозм., ПЕРЕПУСКА́ТИрозм.,БА́ХКАТИрозм. (перев. про алкогольні напої); НАДПИВА́ТИ, ВІДПИВА́ТИ, ПРИГУ́БЛЮВАТИрозм. (невелику кількість); ПОПИВА́ТИ (потроху, не поспішаючи); ВИДУВА́ТИрозм., ВИДУ́ДЛЮВАТИрозм. (багато або все й пожадливо); ВИСМО́КТУВАТИрозм. (повільно); ПОХМЕЛЯ́ТИСЯ (випивати спиртного повторно, на другий день). - Док.: ви́пити, спи́ти, ви́хилити, ви́сушити, осуши́ти, ви́цідити, пропусти́ти, напи́ти, перехили́ти, розпи́ти, переки́нути, ба́хнути, ви́тягтирозм.ви́тягнутирозм.теле́пнутифам.роздави́тифам.сми́кнутифам.перепусти́ти, проковтну́тирозм.ковтну́тирозм.врі́зати[урі́зати]розм.надпи́ти, відпи́ти, пригу́бити, ви́дути, ви́дудлити, ви́смоктати, похмели́тися. Збивши кокосового горіха, я випивав з нього молоко (Ю. Яновський); О. Федір підходив інколи до шафи й вихиляв келишок (С. Скляренко); Він за один ковток чималий водянчик так і висушив (Г. Квітка-Основ’яненко); Не втерпів соблазна окаянної і.. осушив одну [чарку] (Я. Баш); Раз на тиждень Софрон ішов.. пограти в кості та пропустити склянку коктейлю (Н. Рибак); Перепустити по чарці; - Продав [ґрунт].. Вже другий тиждень напиває десь у Дрогобичі (І. Франко); Петро з Василем перехиляють горілку, морщать обличчя (І. Чендей); Перед тим, як вирушити далі, розпивають шампанське (О. Гончар); Шефи по одній маленькій перекинули та й .. сказали, що їм і так дуже приємно з нами посидіти (Є. Кравченко); Витягли самотужки по носатці тернівки (Г. Квітка-Основ’яненко); Телепнули ми по красовулі, не кожен і закусив (А. Свидницький); - Може, почекаємо? Скоро Палажка на обід прийде. Півлітру роздавимо... (Є. Кравченко); Випили по чарці паничі й закусили, а за паничами ковтнули по чарці молодиці (І. Нечуй-Левицький); Христя надпила трохи [тернівки] і постановила (Панас Мирний); Жінка теж відмовилась від горілки, відпила трохи свого вина й запропонувала мені (О. Досвітній); - За здоров’я шановного гостя хоч пригуб, - сказала матушка, подаючи дочці чарку (І. Нечуй-Левицький); Обпивайло як узяв пити, все до каплі видув (з фольклору); А ви знаєте, як видудлиш глечик гарячого молока - жоден мороз не страшний... (С. Ковалів); Довго держав він чарку коло рота, висмоктував останню крапельку (І. Нечуй-Левицький).
ЗМЕ́НШУВАТИ (робити меншим обсяг, величину, кількість чого-небудь), УМЕНША́ТИ[ВМЕНША́ТИ]розм.,УМЕ́НШУВАТИ[ВМЕ́НШУВАТИ]розм.,УБАВЛЯ́ТИ[ВБАВЛЯ́ТИ]заст.,ЗМЕНША́ТИдіал.,УЙМА́ТИдіал.,УМАЛЯ́ТИрідко,УМА́ЛЮВАТИрідко;ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИрозм. (наполовину або на велику частину); ЗНИ́ЖУВАТИ, ПОНИ́ЖУВАТИ, ПОНИЖА́ТИ, ЗБАВЛЯ́ТИ, ЗНИЖА́ТИрідше,СПУСКА́ТИрозм. (перев. ціну, плату і т. ін.); УКОРО́ЧУВАТИ[ВКОРО́ЧУВАТИ], УРІ́ЗУВАТИ[ВРІ́ЗУВАТИ], ОБРІ́ЗУВАТИ, ОБРІЗА́ТИрозм., ОБТИНА́ТИрідше,ПРИТИНА́ТИрідко (розмір, обсяг, розмах); СКОРО́ЧУВАТИ (витрати, норми і т. ін.). - Док.: зме́ншити, уме́ншити[вме́ншити], уба́вити[вба́вити], уйня́ти, ума́ли́ти, переполови́нити, зни́зити, пони́зити, зба́вити, спусти́ти, укороти́ти[вкороти́ти], урі́зати[врі́зати], обрі́зати, обтя́ти, притя́ти, скороти́ти. Його [звука] тремтіння все зменшувало свою амплітуду (Ю. Яновський); - Так воно й є: бояться, щоб сирота хліба не вбавила (Ганна Барвінок); Хай плещуть хвилями пісень моїх слова, Хай кожна рима рани обмива, Хай кожний спів уйма народний біль... (О. Олесь); Голод же і підганяв їх до роботи немилосердно, а Герман пильно.. знижував та знижував робітницьку плату (І. Франко); Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Панас Мирний); Як не переплатиш, то і не купиш; як не спустиш, то і не продаси (прислів’я); - Я видавав кожному з них по тридцять грамів води на день. А потім скоротив і цю норму (В. Кучер).
УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИрозм., БАБА́ХНУТИрозм., БУ́ХНУТИрозм., БА́ЦНУТИрозм., БЕ́ХНУТИрозм., БЕБЕ́ХНУТИрозм., СТУ́КНУТИрозм., СТУСНУ́ТИрозм., СТУСОНУ́ТИпідсил.розм., ДЗИ́ЗНУТИ[ДЗИ́ҐНУТИ]розм., СВИ́СНУТИрозм., ВІДВА́ЖИТИрозм.,ЦЮ́КНУТИрозм., СУНУ́ТИрозм., ДА́ТИпо чому, в що, фам., МАЗНУ́ТИфам., ЗМА́ЗАТИфам., ПРИПЕЧА́ТАТИ фам., ГА́КНУТИрозм., ГАГА́КНУТИ розм., ЗАГИЛИ́ТИрозм., ПЕРЕХРЕСТИ́ТИрозм., НАВЕРНУ́ТИрозм., ПРОЇ́ХАТИСЯрозм., ХВИ́СНУТИ розм., ХВИ́СЬНУТИ розм., ХЛИСНУ́ТИ розм., ПРИГОСТИ́ТИрозм., БРЯ́ЗНУТИрозм., ЗАЦІДИ́ТИвульг., ЗАЇ́ХАТИвульг., ЗАТОПИ́ТИвульг., З’ЇЗДИТИвульг., УДЕ́РТИ[ВДЕ́РТИ]діал., УДРА́ТИ[ВДРА́ТИ]діал., МОЛОСНУ́ТИдіал., ТЕЛЕ́ХНУТИдіал., ВАЛЬНУ́ТИдіал., ГРЯ́НУТИдіал., ШЕМЕНУ́ТИдіал., ФРА́СНУТИдіал., ТРА́ХНУТИрозм., УГАТИ́ТИ[ВГАТИ́ТИ]розм., УЛУПИ́ТИ[ВЛУПИ́ТИ] розм., УШКВА́РИТИ[ВШКВА́РИТИ]розм., УШПА́РИТИ[ВШПА́РИТИ]розм., ШКВАРНУ́ТИ[ШКВА́РКНУТИ] розм., УШКВАРНУ́ТИ[ВШКВАРНУ́ТИ]розм., ШАРНУ́ТИрозм., УЖА́РИТИ[ВЖА́РИТИ] розм., ОГРІ́ТИрозм., УГРІ́ТИ, УРІЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ], УЧЕСА́ТИ[ВЧЕСА́ТИ]розм., УЧИ́СТИТИ[ВЧИ́СТИТИ]розм., ЧЕСОНУ́ТИрозм., ДОВБОНУ́ТИрозм., СТРУГНУ́ТИрозм., УДЖИГНУ́ТИ[ВДЖИГНУ́ТИ]розм., МОРСНУ́ТИрозм., ЛУ́СНУТИфам., ДРИ́ЗНУТИфам., ДВИГНУ́ТИ[ДВИ́НУТИ]фам., ДВИГОНУ́ТИфам., ЛИГНУ́ТИвульг. (з великою силою); ПОТЯГНУ́ТИ[ПОТЯГТИ́]розм., ВИ́ТЯГНУТИ[ВИ́ТЯГТИ]розм., ХРЬО́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,ОПЕРЕЗА́ТИрозм.,УПЕРЕЗА́ТИ[ВПЕРЕЗА́ТИ]розм., ПОЛОСНУ́ТИрозм., ПОЛОСОНУ́ТИпідсил. розм., ОПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм., УПЕРІ́ЩИТИ[ВПЕРІ́ЩИТИ]підсил.розм.,УРЕПІ́ЖИТИ[ВРЕПІ́ЖИТИ]підсил. розм. (перев. батогом, різкою, палицею й т. ін., залишаючи довгий слід); ЛЯ́СНУТИ, ПЛЕСНУ́ТИ (долонею, утворюючи ляскіт). Олеся.. легко вдарила Балабуху по плечі: - Та покинь-бо оту люльку та говори зі мною (І. Нечуй-Левицький); Хорунжий люто замахнувся нагаєм на курінного Хліба,.. але Хліб так ударив ланцюгом Хорунжого, що той тільки несамовито зойкнув і упав мертвим (О. Довженко); Думала, що [чоловік] бахне сокирою і воліла, щоби вперед сама загинула (В. Стефаник); Велика дошка впала зверху так близько, що ледве не бабахнула мене по голові (Л. Смілянський); - Ох! ох! ох! - стогнав голова. - Це він! це сатана! як бухнув мене в спину, то в мене з очей так і посипались іскри (І. Нечуй-Левицький); Твердий кулак стукнув Хому просто по зубах і той заїкнувся на півслові (У. Самчук); Двоє малюків теж завелися, мов півники: - Не бризкайся, бо так і дзизну! - Ану дзизни! (О. Гончар); Свиснув нагай по обличчі старого Івана, і зачервоніла кривава рана (Мирослав Ірчан); Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (О. Ільченко); Випроставши руки, він сунув кулаком у щелепи старшину (С. Васильченко); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (І. Котляревський); - От я тобі кулаком під дихало змажу, щоб ти не патякав своїм дурним язиком, - насварився хтось із гурту (Григорій Тютюнник); [Тарас:] Як припечатаю, так і спухнеш (І. Микитенко); Звичайно, потурати не слід, - було б таки заїхати по мармизі (А. Головко); - Признаюсь, я з великим би задоволенням зараз з’їздив би вам по пиці (С. Добровольський); Панич якось його чи вскубнув чи вщипнув. А той як виважить руку, як удере його з усього маху по пиці (Панас Мирний); Коли б хто не телехнув із-за вугла по голові (Словник Б. Грінченка); Гринь Воробець хопив за тріпачку, вальнув раз Якима по спині (В. Козаченко); - Отворіт, на милість Бога, отворіт! - закричала стара і з цілим розмахом грянула собою о двері колиби (І. Франко); Та в тій хвилі Осел як не замахне ногою, як не фрасне Вовка копитом у зуби (І. Франко); - Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! (А. Головко); Григорій з розгону вгатив його кулаком в обличчя (М. Стельмах); Зірвав [благочинний] з гвіздка кадильницю і, розмахнувши нею до свисту, влупив отця Олександра по голові (І. Микитенко); - Якби таким [києм] хоч один раз ушкварити твого дурного батька, так він би і з місця не піднявся (Г. Квітка-Основ’яненко); Тут лейтенант як вшпарить по гітлерівцях з одного боку, ну, а я з другого (М. Стельмах); Далі огрів [дядько] мене зо всії руки по плечах (Марко Вовчок); - Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так, вірите, я аж заточився (Л. Первомайський); - Баран як розженеться, як вчистить у лоб! Вовк - беркиць у яр... (казка); - А може, то такий прийом новий, - Візьмуть і книжкою.. Добряче довбонуть по голові? (В. Еллан); Та як виважить долоню, та як морсне по виду мене (А. Тесленко); Як тільки котрий [наймит] оце розігне спину, то Юруш зараз його лусне нагайкою по спині (І. Нечуй-Левицький); В одну мить, двигнувши ногою одного солдата, вдарив [чоловік] другого навідліг кулаком і кинувся тікати (І. Микитенко); Мов коліном хто у груди двигонув (Г. Хоткевич); Юрко.. лигнув Вітьку ногою і все ж таки заліз у бричку першим (О. Сизоненко); [Настя:] Мартине, відчепись! Бо єй-богу, качалкою по спині потягну (І. Карпенко-Карий); Батько.., не знайшовши різки, Дрючком Хведька разів із шість оперезав! (П. Гулак-Артемовський); - Ніхто не зачепить тебе, ніхто нагайкою не полосне по спині (М. Стельмах); Прибіг Хома.. і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник); Як я врепіжив його батогом, то він аж скрутився (Словник Б. Грінченка). - Пор. 2. би́ти, 1. штовхну́ти.
-3-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив урі́зати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   урі́жмо
2 особа урі́ж урі́жте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа урі́жу урі́жемо, урі́жем
2 особа урі́жеш урі́жете
3 особа урі́же урі́жуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. урі́зав урі́зали
жін.р. урі́зала
сер.р. урі́зало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
урі́заний
Безособова форма
урі́зано
Дієприслівник
урі́завши

Словник синонімів

ВИ́ПИТИ (стати напідпитку внаслідок уживання алкогольних напоїв), ПІДВИ́ПИТИрозм., ПІДХМЕЛИ́ТИСЯрозм., ХИЛЬНУ́ТИрозм., ПІДПИ́ТИрозм., ХЛЕБНУ́ТИрозм., ХЛЕБОНУ́ТИпідсил. розм.,ВРІ́ЗАТИ[УРІ́ЗАТИ]фам., КЛЮ́КНУТИфам.Я помітив, що він випивши (Ю. Яновський); Підвипивши, він батогом посік на жінчиних плечах блузку (М. Стельмах); Березін десь хильнув через край, поліз уночі купатися і втопився (Я. Гримайло); - Сидоре, я до тебе маю діло, - каже Чіпка, коли вже трохи підпили (Панас Мирний); Дехто побував уже.. в шинку, дехто і геть-то хлебнув (Панас Мирний); - От клятий Барилка! І тут свого не пропустив. Таки напросився... Тепер він уріже! (В. Кучер); Усі були раді з такої вигадки; інші аж реготали: клюкнули вже зранку добре (П. Куліш).
ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ], ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ[ВТНУ́ТИ], УТЯ́ТИ[ВТЯ́ТИ], УКРА́ЯТИ[ВКРА́ЯТИ], ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИрозм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИрозм., УКРА́ЇТИ[ВКРА́ЇТИ]діал.;ВІДШМАТУВА́ТИ (великий шматок); ОБРІ́ЗАТИ (звичайно, щоб відкинути). - Недок.: відрі́зувати, урі́зувати[врі́зувати], відтина́ти, утина́ти[втина́ти], відкра́ювати, відбато́вувати, обрі́зувати, обріза́тирідше.Уляна .. відрізала окраєць хліба (Григорій Тютюнник); - Домко, вріж нам сала! (М. Стельмах); Вона одтяла ножицями пасмо своєї коси (І. Нечуй-Левицький); Як добрі щепи садівник плекає! Так, що всі зайві парості втинає, Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору (І. Франко); Відкраяти шмат житнього хліба, намастити маслом та обчистити зелену цибулину, - .. для Антона найкраща їжа (С. Чорнобривець); Я ті шкури не зіпсую, Свою пайку відбатую (пісня); - Таж усі знають, що тобі пальця січкарнею відчикрижило (М. Зарудний); Корній сів, укроїв хліба і почав їсти (Леся Українка); Спересердя відшматував [дід] півсторінки, крутив цигарку (Ю. Збанацький); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра).
ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИрідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИпідсил., ПОМЧА́ТИСЯпідсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯпідсил., ПОЛЕТІ́ТИпідсил., ПОЛИ́НУТИпідсил., ПОРИ́НУТИрозм., ПОГНА́ТИрозм., ПОГНА́ТИСЯрозм., ДРЕМЕНУ́ТИрозм., ЧКУРНУ́ТИрозм., ПИ́РСНУТИрозм., ПРИ́СНУТИрозм. рідше, ДМУХНУ́ТИрозм., ДУ́НУТИрозм., ПОДУ́ТИ[ПОДУ́НУТИ]розм., ЗАЛОПОТА́ТИ[ЗАЛОПОТІ́ТИ]розм., ПОЛОПОТА́ТИ[ПОЛОПОТІ́ТИ]розм., МОТНУ́ТИСЯ[МОТОНУ́ТИСЯ]розм., ПОМЕСТИ́розм., УДЖИГНУ́ТИ[ВДЖИГНУ́ТИ]розм.,ПОЧЕСА́ТИрозм., ПОКАТА́ТИрозм., УЛУПИ́ТИ[ВЛУПИ́ТИ]розм., УРІ́ЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ]розм., ГАЙНУ́ТИрозм., ГАСОНУ́ТИрозм., ХУ́РКНУТИрозм., ШАРА́ХНУТИрозм., ШАРА́ХНУТИСЯрозм., ШАРАХОНУ́ТИрозм., ШКРЯБНУ́ТИрозм., ПРИПУСТИ́ТИрозм., ШУ́СНУТИрозм., ШМИГНУ́ТИ[ШМИГОНУ́ТИ]розм., ПОМАХА́ТИрозм., МАХНУ́ТИ[МАХОНУ́ТИ]розм., ПОШУМІ́ТИрозм., ПОЧУХРА́ТИрозм., ГАЗОНУ́ТИфам., ДРАПНУ́ТИ[ДРЯПНУ́ТИ]фам., ДРАПОНУ́ТИ[ДРЯПОНУ́ТИ]фам., УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]фам., ПІГНА́ТИдіал., ПОМКНУ́ТИдіал., ЗЛОПОТІ́ТИдіал., ПЕРХНУ́ТИдіал., ШУРНУ́ТИдіал.; ХЛИ́НУТИрозм.,ПОСИ́ПАТИСЯ розм. (масово, навально). Пан кричить: "Хутко, хутко!" Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг (Марко Вовчок); Охрім кинувсь до воріт, як опечений (Д. Мордовець); Нечутно з’явились черниці. Гиря до них: - Побіжіть котора та покличте Ларивона! .. Черниці метнулись обидві (М. Куліш); - Йосипе, поїдемо за жінкою? - і Яків, не дожидаючи одказу, хутко метнув з хати (Панас Мирний); Мигцем майнула [Єлька] через садки, заховалась у бур’янах на кладовищі (О. Гончар); - Я бігом помчав до її будинку (Ю. Яновський); Коли смерклося, вона тихо вийшла з дому і помчалась вулицею до найближчої трамвайної зупинки (Р. Іваничук); - Стій! Куди ти? - Я не можу балакати з комедіантами, - одрізав він і понісся коридором (Л. Яновська); Полетіла Катерина і не одяглася (Т. Шевченко); "Грицьку, кохання моє", - шепнула вона йому, щоб ніхто не чув, та й полинула до комори (Ганна Барвінок); Народ так і поринув до Ковбанишиної хати (П. Куліш); Щур спинився на часинку, подумав і, спотикаючись, погнав у переулок (С. Васильченко); Манька стрілою погналася в кухню. Убігла, аж ледве дихати може (Олена Пчілка); Вам на думку спадає шалене бажання самому дременуть на зелене поле, а потім повернуть на сошу й ударить сошею, не озираючись (Остап Вишня); Роман Петрович швиденько перетнув подвір’я і.., не заходячи до хати, чкурнув поза погрібником кудись у городи (В. Козаченко); Раптом звіявся вітер, а те стадо як пирсне, так і пропало (М. Коцюбинський); Кіт, зачувши звуки в коморі, приснув від дверей (І. Цюпа); Вдарила така страшна тривога, Що я, міцно заціпивши зуби, Натиснув на голові крисаню І дмухнув дорогою щодуху (І. Франко); Першою ускочила [Люба] в двір і залопотіла до нещодавно збудованої хатини (М. Стельмах); Їй же так хотілося швидше полопотіти босоніж по піщаній стежці (Ю. Збанацький); [Терень:] Ану, Прядочко, мотнись до канцелярії (І. Микитенко); Підскочила [Салимонія Пилипівна] з місця, .. мотонулася до мисника (Остап Вишня); Уджигнув з хати (Словник Б. Грінченка); Повернула [дівчина] круто наліво, почесала яриною (Панас Мирний); Ми швиденько перебігли греблю й покатали битим шляхом між двома окопами (І. Нечуй-Левицький); Джурило, замість кидатися на порятунок своїм, врізав подалі від страшного місця (П. Загребельний); Килина.. гайнула через підсобку надвір... (Є. Гуцало); А давай хуркнем у Сорочинці! (Словник Б. Грінченка); Люди шарахнули у двір за рядном (Панас Мирний); Бахнув постріл, а натовп з криком і з зойками зрушився й шарахонув геть (А. Головко); Юра і Ваня зірвалися і припустили щодуху вздовж вулиці (Ю. Смолич); Він швиденько шуснув протоптаною стежечкою в бур’яни (С. Васильченко); Втікач шмигнув у соняшники (Григорій Тютюнник); Шахтарі, перешіптуючись поміж собою, шмигонули в комбінат (М. Колесников); - Махнемо завтра на хутори? Всі хлопці побіжать... (М. Чабанівський); Здавалося, що Андрійко ось-ось скочить з коня і пошумить лісами на північ (Юліан Опільський); Вернувсь Мірошник наш додому, До церкви прямо почухрав (Є. Гребінка); - Ади, твій ворог, як тілько побачив, що ти наближаєшся, зараз драпнув і сховався до свойого замку (І. Франко); Драпонув [хлопчик] поза хату, тільки закурілось (А. Свидницький); Ото дряпонув! аж потилиця лиска! (Словник Б. Грінченка); Він мене вивіз за город. Вже вечоріло, встав я.. і вдарив на ліс (збірник "Народні оповідання"); Пасу вівці на дубрівці, на долину зігнав, Нагадався за дівчину, та й додому пігнав (коломийка); - Вибігли до них татуньо з палицею, а вони лиш поза хату злопотіли, як коні (І. Франко); Миколай шурнув у лози, але скоро вернув, біжучи (Г. Хоткевич); Як з прорваної раптом штучної греблі хлинула враз дітвора (С. Тудор). - Пор. 1. бі́гти.
РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини - пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ[ВРАЖА́ТИ], РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ[ПІДРІЗА́ТИ]розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИрозм. (зробивши розріз, поріз); ПРОТИНА́ТИ (робити наскрізну рану); РОЗРУ́БУВАТИ (заподіювати рубаної рани); РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ (заподіювати рваної рани); ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ] (стріляючи); ПІДКО́ЛЮВАТИ (колючи); ПІДРА́НЮВАТИ (злегка);ПРОЇДА́ТИ (завдавати рани, розтираючи, пошкоджуючи шкіру чимось жорстким); РОЗКРИВА́ВЛЮВАТИ, РОЗ’Ю́ШУВАТИрозм. (до крові). - Док.: пора́нити, ра́нити, зра́нити, обра́нитирозм.ура́зи́ти[вра́зи́ти], розрі́зати, порі́зати, підрі́зати, урі́зати[врі́зати], розтя́ти[розітну́ти], розсі́кти, посі́кти, підсі́кти, розра́нити, розпана́хати, протну́ти, розруба́ти, розірва́ти, порва́ти, підстрі́лити[підстре́лити], підколо́ти, підра́нити, прої́сти, ушкрябну́ти[вшкрябну́ти]розм. (злегка) розкрива́вити, закрива́вити, покрива́вити, роз’ю́шити, розчерепи́тирозм. (голову). Хвиля збивала їх докупи, крига ранила їм голови (Ю. Яновський); Ратище слабо зранило звіра в передню лопатку (І. Франко); Твердохліб сокирою вражав коней, бив рицарів по ногах (А. Хижняк); Маруся повзла, повзла на колінах до лісу, оглушена, роздавлена, без серця в грудях. І повзла, і падала, і різала руки, лице гострими травами (Г. Хоткевич); Санько коняку підрізав ралом (А. Головко); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи (О. Гончар); Він уявив собі, як мідний гостряк з розмаху розсікає скроню Грінгеля, і гидливо скривився (В. Собко); Сперанському посікло ноги. Шура заходилась тут же на місці перев’язувати (О. Гончар); До ґанку на щастя підкову прибито, без неї буланий розранив копито (П. Воронько); - Якось мені мати наказала врізати хліба, а я палець до кістки розпанахав (Ю. Збанацький); Я сам йому горло зубами протну (М. Старицький); Горленкові стало погано. Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (З. Тулуб); Ольга борсалася в колючій шипшині, байдужа до того, що кущі їй розривали тіло - захищала тільки очі (Я. Качура); І сміявся [Тимко].., і жартував з Марком, який підстрелив кота замість зайця (Григорій Тютюнник); - Ви підраните качку, вона від вас сховається в купинах, а ось мій помічник знайде її мені, - і хлопець показав на миршавого собачку (О. Копиленко); Шнури, котрії йому тіло проїли, не пускали його ані до життя, ані до смерті (І. Франко); - Хто поранив? - запитав інженер Данилко в трубку. - А чорт їх розбере! Нашого Мухтарова теж ушкрябнули (І. Ле); Гострий камінь розкривавив щоку Кульжан (З. Тулуб); - Якщо справді мене виключать, то я перш усього роз’юшу.. пику Їрічкові (А. Кримський); - Пан з бородою підійшов до морячка і зацідив йому в морду; А моряк розчерепив йому голову пивною пляшкою (переклад М. Лукаша). - Пор. ушко́джувати.

Словник відмінків

Інфінітив урі́зати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   урі́жмо
2 особа урі́ж урі́жте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа урі́жу урі́жемо, урі́жем
2 особа урі́жеш урі́жете
3 особа урі́же урі́жуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. урі́зав урі́зали
жін.р. урі́зала
сер.р. урі́зало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
урі́заний
Безособова форма
урі́зано
Дієприслівник
урі́завши

Словник синонімів

ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИрозм., ВИСУ́ШУВАТИрозм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИрозм., ВИЦІ́ДЖУВАТИрозм., ПРОПУСКА́ТИрозм., ПЕРЕПУСКА́ТИрозм., НАПИВА́ТИрозм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИрозм., РОЗПИВА́ТИрозм., ПЕРЕКИДА́ТИрозм., ПЕРЕПУСКА́ТИрозм.,БА́ХКАТИрозм. (перев. про алкогольні напої); НАДПИВА́ТИ, ВІДПИВА́ТИ, ПРИГУ́БЛЮВАТИрозм. (невелику кількість); ПОПИВА́ТИ (потроху, не поспішаючи); ВИДУВА́ТИрозм., ВИДУ́ДЛЮВАТИрозм. (багато або все й пожадливо); ВИСМО́КТУВАТИрозм. (повільно); ПОХМЕЛЯ́ТИСЯ (випивати спиртного повторно, на другий день). - Док.: ви́пити, спи́ти, ви́хилити, ви́сушити, осуши́ти, ви́цідити, пропусти́ти, напи́ти, перехили́ти, розпи́ти, переки́нути, ба́хнути, ви́тягтирозм.ви́тягнутирозм.теле́пнутифам.роздави́тифам.сми́кнутифам.перепусти́ти, проковтну́тирозм.ковтну́тирозм.врі́зати[урі́зати]розм.надпи́ти, відпи́ти, пригу́бити, ви́дути, ви́дудлити, ви́смоктати, похмели́тися. Збивши кокосового горіха, я випивав з нього молоко (Ю. Яновський); О. Федір підходив інколи до шафи й вихиляв келишок (С. Скляренко); Він за один ковток чималий водянчик так і висушив (Г. Квітка-Основ’яненко); Не втерпів соблазна окаянної і.. осушив одну [чарку] (Я. Баш); Раз на тиждень Софрон ішов.. пограти в кості та пропустити склянку коктейлю (Н. Рибак); Перепустити по чарці; - Продав [ґрунт].. Вже другий тиждень напиває десь у Дрогобичі (І. Франко); Петро з Василем перехиляють горілку, морщать обличчя (І. Чендей); Перед тим, як вирушити далі, розпивають шампанське (О. Гончар); Шефи по одній маленькій перекинули та й .. сказали, що їм і так дуже приємно з нами посидіти (Є. Кравченко); Витягли самотужки по носатці тернівки (Г. Квітка-Основ’яненко); Телепнули ми по красовулі, не кожен і закусив (А. Свидницький); - Може, почекаємо? Скоро Палажка на обід прийде. Півлітру роздавимо... (Є. Кравченко); Випили по чарці паничі й закусили, а за паничами ковтнули по чарці молодиці (І. Нечуй-Левицький); Христя надпила трохи [тернівки] і постановила (Панас Мирний); Жінка теж відмовилась від горілки, відпила трохи свого вина й запропонувала мені (О. Досвітній); - За здоров’я шановного гостя хоч пригуб, - сказала матушка, подаючи дочці чарку (І. Нечуй-Левицький); Обпивайло як узяв пити, все до каплі видув (з фольклору); А ви знаєте, як видудлиш глечик гарячого молока - жоден мороз не страшний... (С. Ковалів); Довго держав він чарку коло рота, висмоктував останню крапельку (І. Нечуй-Левицький).
ЗМЕ́НШУВАТИ (робити меншим обсяг, величину, кількість чого-небудь), УМЕНША́ТИ[ВМЕНША́ТИ]розм.,УМЕ́НШУВАТИ[ВМЕ́НШУВАТИ]розм.,УБАВЛЯ́ТИ[ВБАВЛЯ́ТИ]заст.,ЗМЕНША́ТИдіал.,УЙМА́ТИдіал.,УМАЛЯ́ТИрідко,УМА́ЛЮВАТИрідко;ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИрозм. (наполовину або на велику частину); ЗНИ́ЖУВАТИ, ПОНИ́ЖУВАТИ, ПОНИЖА́ТИ, ЗБАВЛЯ́ТИ, ЗНИЖА́ТИрідше,СПУСКА́ТИрозм. (перев. ціну, плату і т. ін.); УКОРО́ЧУВАТИ[ВКОРО́ЧУВАТИ], УРІ́ЗУВАТИ[ВРІ́ЗУВАТИ], ОБРІ́ЗУВАТИ, ОБРІЗА́ТИрозм., ОБТИНА́ТИрідше,ПРИТИНА́ТИрідко (розмір, обсяг, розмах); СКОРО́ЧУВАТИ (витрати, норми і т. ін.). - Док.: зме́ншити, уме́ншити[вме́ншити], уба́вити[вба́вити], уйня́ти, ума́ли́ти, переполови́нити, зни́зити, пони́зити, зба́вити, спусти́ти, укороти́ти[вкороти́ти], урі́зати[врі́зати], обрі́зати, обтя́ти, притя́ти, скороти́ти. Його [звука] тремтіння все зменшувало свою амплітуду (Ю. Яновський); - Так воно й є: бояться, щоб сирота хліба не вбавила (Ганна Барвінок); Хай плещуть хвилями пісень моїх слова, Хай кожна рима рани обмива, Хай кожний спів уйма народний біль... (О. Олесь); Голод же і підганяв їх до роботи немилосердно, а Герман пильно.. знижував та знижував робітницьку плату (І. Франко); Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Панас Мирний); Як не переплатиш, то і не купиш; як не спустиш, то і не продаси (прислів’я); - Я видавав кожному з них по тридцять грамів води на день. А потім скоротив і цю норму (В. Кучер).
УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИрозм., БАБА́ХНУТИрозм., БУ́ХНУТИрозм., БА́ЦНУТИрозм., БЕ́ХНУТИрозм., БЕБЕ́ХНУТИрозм., СТУ́КНУТИрозм., СТУСНУ́ТИрозм., СТУСОНУ́ТИпідсил.розм., ДЗИ́ЗНУТИ[ДЗИ́ҐНУТИ]розм., СВИ́СНУТИрозм., ВІДВА́ЖИТИрозм.,ЦЮ́КНУТИрозм., СУНУ́ТИрозм., ДА́ТИпо чому, в що, фам., МАЗНУ́ТИфам., ЗМА́ЗАТИфам., ПРИПЕЧА́ТАТИ фам., ГА́КНУТИрозм., ГАГА́КНУТИ розм., ЗАГИЛИ́ТИрозм., ПЕРЕХРЕСТИ́ТИрозм., НАВЕРНУ́ТИрозм., ПРОЇ́ХАТИСЯрозм., ХВИ́СНУТИ розм., ХВИ́СЬНУТИ розм., ХЛИСНУ́ТИ розм., ПРИГОСТИ́ТИрозм., БРЯ́ЗНУТИрозм., ЗАЦІДИ́ТИвульг., ЗАЇ́ХАТИвульг., ЗАТОПИ́ТИвульг., З’ЇЗДИТИвульг., УДЕ́РТИ[ВДЕ́РТИ]діал., УДРА́ТИ[ВДРА́ТИ]діал., МОЛОСНУ́ТИдіал., ТЕЛЕ́ХНУТИдіал., ВАЛЬНУ́ТИдіал., ГРЯ́НУТИдіал., ШЕМЕНУ́ТИдіал., ФРА́СНУТИдіал., ТРА́ХНУТИрозм., УГАТИ́ТИ[ВГАТИ́ТИ]розм., УЛУПИ́ТИ[ВЛУПИ́ТИ] розм., УШКВА́РИТИ[ВШКВА́РИТИ]розм., УШПА́РИТИ[ВШПА́РИТИ]розм., ШКВАРНУ́ТИ[ШКВА́РКНУТИ] розм., УШКВАРНУ́ТИ[ВШКВАРНУ́ТИ]розм., ШАРНУ́ТИрозм., УЖА́РИТИ[ВЖА́РИТИ] розм., ОГРІ́ТИрозм., УГРІ́ТИ, УРІЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ], УЧЕСА́ТИ[ВЧЕСА́ТИ]розм., УЧИ́СТИТИ[ВЧИ́СТИТИ]розм., ЧЕСОНУ́ТИрозм., ДОВБОНУ́ТИрозм., СТРУГНУ́ТИрозм., УДЖИГНУ́ТИ[ВДЖИГНУ́ТИ]розм., МОРСНУ́ТИрозм., ЛУ́СНУТИфам., ДРИ́ЗНУТИфам., ДВИГНУ́ТИ[ДВИ́НУТИ]фам., ДВИГОНУ́ТИфам., ЛИГНУ́ТИвульг. (з великою силою); ПОТЯГНУ́ТИ[ПОТЯГТИ́]розм., ВИ́ТЯГНУТИ[ВИ́ТЯГТИ]розм., ХРЬО́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,ОПЕРЕЗА́ТИрозм.,УПЕРЕЗА́ТИ[ВПЕРЕЗА́ТИ]розм., ПОЛОСНУ́ТИрозм., ПОЛОСОНУ́ТИпідсил. розм., ОПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм., УПЕРІ́ЩИТИ[ВПЕРІ́ЩИТИ]підсил.розм.,УРЕПІ́ЖИТИ[ВРЕПІ́ЖИТИ]підсил. розм. (перев. батогом, різкою, палицею й т. ін., залишаючи довгий слід); ЛЯ́СНУТИ, ПЛЕСНУ́ТИ (долонею, утворюючи ляскіт). Олеся.. легко вдарила Балабуху по плечі: - Та покинь-бо оту люльку та говори зі мною (І. Нечуй-Левицький); Хорунжий люто замахнувся нагаєм на курінного Хліба,.. але Хліб так ударив ланцюгом Хорунжого, що той тільки несамовито зойкнув і упав мертвим (О. Довженко); Думала, що [чоловік] бахне сокирою і воліла, щоби вперед сама загинула (В. Стефаник); Велика дошка впала зверху так близько, що ледве не бабахнула мене по голові (Л. Смілянський); - Ох! ох! ох! - стогнав голова. - Це він! це сатана! як бухнув мене в спину, то в мене з очей так і посипались іскри (І. Нечуй-Левицький); Твердий кулак стукнув Хому просто по зубах і той заїкнувся на півслові (У. Самчук); Двоє малюків теж завелися, мов півники: - Не бризкайся, бо так і дзизну! - Ану дзизни! (О. Гончар); Свиснув нагай по обличчі старого Івана, і зачервоніла кривава рана (Мирослав Ірчан); Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (О. Ільченко); Випроставши руки, він сунув кулаком у щелепи старшину (С. Васильченко); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (І. Котляревський); - От я тобі кулаком під дихало змажу, щоб ти не патякав своїм дурним язиком, - насварився хтось із гурту (Григорій Тютюнник); [Тарас:] Як припечатаю, так і спухнеш (І. Микитенко); Звичайно, потурати не слід, - було б таки заїхати по мармизі (А. Головко); - Признаюсь, я з великим би задоволенням зараз з’їздив би вам по пиці (С. Добровольський); Панич якось його чи вскубнув чи вщипнув. А той як виважить руку, як удере його з усього маху по пиці (Панас Мирний); Коли б хто не телехнув із-за вугла по голові (Словник Б. Грінченка); Гринь Воробець хопив за тріпачку, вальнув раз Якима по спині (В. Козаченко); - Отворіт, на милість Бога, отворіт! - закричала стара і з цілим розмахом грянула собою о двері колиби (І. Франко); Та в тій хвилі Осел як не замахне ногою, як не фрасне Вовка копитом у зуби (І. Франко); - Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! (А. Головко); Григорій з розгону вгатив його кулаком в обличчя (М. Стельмах); Зірвав [благочинний] з гвіздка кадильницю і, розмахнувши нею до свисту, влупив отця Олександра по голові (І. Микитенко); - Якби таким [києм] хоч один раз ушкварити твого дурного батька, так він би і з місця не піднявся (Г. Квітка-Основ’яненко); Тут лейтенант як вшпарить по гітлерівцях з одного боку, ну, а я з другого (М. Стельмах); Далі огрів [дядько] мене зо всії руки по плечах (Марко Вовчок); - Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так, вірите, я аж заточився (Л. Первомайський); - Баран як розженеться, як вчистить у лоб! Вовк - беркиць у яр... (казка); - А може, то такий прийом новий, - Візьмуть і книжкою.. Добряче довбонуть по голові? (В. Еллан); Та як виважить долоню, та як морсне по виду мене (А. Тесленко); Як тільки котрий [наймит] оце розігне спину, то Юруш зараз його лусне нагайкою по спині (І. Нечуй-Левицький); В одну мить, двигнувши ногою одного солдата, вдарив [чоловік] другого навідліг кулаком і кинувся тікати (І. Микитенко); Мов коліном хто у груди двигонув (Г. Хоткевич); Юрко.. лигнув Вітьку ногою і все ж таки заліз у бричку першим (О. Сизоненко); [Настя:] Мартине, відчепись! Бо єй-богу, качалкою по спині потягну (І. Карпенко-Карий); Батько.., не знайшовши різки, Дрючком Хведька разів із шість оперезав! (П. Гулак-Артемовський); - Ніхто не зачепить тебе, ніхто нагайкою не полосне по спині (М. Стельмах); Прибіг Хома.. і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник); Як я врепіжив його батогом, то він аж скрутився (Словник Б. Грінченка). - Пор. 2. би́ти, 1. штовхну́ти.

Словник відмінків

Інфінітив уріза́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уріза́ймо
2 особа уріза́й уріза́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уріза́тиму уріза́тимемо, уріза́тимем
2 особа уріза́тимеш уріза́тимете
3 особа уріза́тиме уріза́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уріза́ю уріза́ємо, уріза́єм
2 особа уріза́єш уріза́єте
3 особа уріза́є уріза́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уріза́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уріза́в уріза́ли
жін. р. уріза́ла
сер. р. уріза́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уріза́вши