урівноважити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив урівнова́жити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   урівнова́жмо
2 особа урівнова́ж урівнова́жте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа урівнова́жу урівнова́жимо, урівнова́жим
2 особа урівнова́жиш урівнова́жите
3 особа урівнова́жить урівнова́жать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. урівнова́жив урівнова́жили
жін.р. урівнова́жила
сер.р. урівнова́жило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
урівнова́жений
Безособова форма
урівнова́жено
Дієприслівник
урівнова́живши