-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | урято́вувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | урято́вуймо |
2 особа | урято́вуй | урято́вуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | урято́вуватиму | урято́вуватимемо, урято́вуватимем |
2 особа | урято́вуватимеш | урято́вуватимете |
3 особа | урято́вуватиме | урято́вуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | урято́вую | урято́вуємо, урято́вуєм |
2 особа | урято́вуєш | урято́вуєте |
3 особа | урято́вує | урято́вують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
урято́вуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | урято́вував | урято́вували |
жін. р. | урято́вувала |
сер. р. | урято́вувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
урято́вувавши |
Словник синонімів
ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ [УРЯТО́ВУВАТИ], ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. - Док.: ви́ручити, врятува́ти [урятува́ти], ви́рятувати, зарятува́ти, ви́зволити, ви́бавити, ви́плутати, ви́везти. Товариші душі в йому не чули. Коли ж лучалося яке лихо, вони завжди гуртом його виручали (Панас Мирний); В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (М. Коцюбинський); [Яків:] Мене двічі з петлі вирятовували (М. Кропивницький); Уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує [Черевань] й визволить (П. Куліш); Запорожці.. співали про те, як вони побратима з неволі урятували (М. Нагнибіда); Розмова з папою мала вибавити Євпраксію, визволити (П. Загребельний); Не раз виплутував [прокурор] грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб); - Не раз тебе з біди вивозив (М. Стельмах).
РЯТУВА́ТИ (діючи відповідним чином, відвертати якусь загрозу, небезпеку, загибель від кого-, чого-небудь), ВИРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ [УРЯТО́ВУВАТИ], ВБЕРІГА́ТИ [УБЕРІГА́ТИ], УКРИВА́ТИ [ВКРИВА́ТИ], ЗАРЯТО́ВУВАТИ розм., СПАСА́ТИ розм., ОБРЯТО́ВУВАТИ заст. - Док.: ви́рятувати, врятува́ти [урятува́ти], порятува́ти, відрятува́ти, вберегти́ [уберегти́], укри́ти [вкри́ти], зарятува́ти, спасти́, обрятува́ти. - Моя розповідь.. буде розповіддю про те, як я тонув і як мене рятували (Ю. Яновський); [Яків:] Мене двічі з петлі вирятовували (М. Кропивницький); Командир думає пекучу думку: як повідомити своїх, як урятувати загін? (О. Донченко); А як ти вбережеш отару від лютої вовчої зграї? (О. Донченко); - Хто укрив людей від муки, Де той сміливий богатир? (П. Воронько); Дай нам силу - вирвать руки Із обіймів їх [кайданів] цупких, Зарятуй від скону-муки, Тхни огнем надій палких (П. Грабовський); В Збараж збіглись із сіл та містечок польські шляхтичі,.. спасаючи своє життя од загонів Кривоноса (І. Нечуй-Левицький); Її обрятували парубки та дівчата, вибігши на її крик та погасивши пожежу (Б. Грінченко).
РЯТУВА́ТИ (допомагати кому-небудь виходити з важкого, скрутного становища), ВИРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ [УРЯТО́ВУВАТИ], ПОМАГА́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ. - Док.: врятува́ти, ви́рятувати, врятува́ти [урятува́ти], помогти́, ви́плутати. В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (М. Коцюбинський); Розумна жінка чоловіка з біди вирятує, а дурна ще втокмачить (приказка); Ой, спасибі ж тобі, Хмелю, й превелика шана, Що врятував Україну Від польського пана! (історична пісня); Не раз виплутував [прокурор] грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб).