-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | урядо́вець | урядо́вці |
родовий | урядо́вця | урядо́вців |
давальний | урядо́вцеві, урядо́вцю | урядо́вцям |
знахідний | урядо́вця | урядо́вців |
орудний | урядо́вцем | урядо́вцями |
місцевий | на/в урядо́вцеві, урядо́вці, урядо́вцю | на/в урядо́вцях |
кличний | урядо́вцю | урядо́вці |
Словник синонімів
ЧИНО́ВНИК (державний службовець), УРЯДО́ВЕЦЬ, УРЯ́ДНИК заст., ЧИНОДРА́Л зневажл., ЧИНУ́ША зневажл.; ОФІЦІА́Л заст. (високопоставлений). Всі вельможі і великі чиновники були в парадних гаптованих золотом одежах (Ю. Смолич); Батько його, урядовець, умер, покинувши жінці з сином та з дочкою кам’яницю, з якої вони могли так-сяк прожити (Б. Грінченко); Буйко був бідний магістратський урядник (І. Франко); Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали... Та надто рано застарів І сам пошився в чинодрали (С. Воскрекасенко); Прийдеться ще декому й перцю давати. Прийдеться давати зазнайкам, чинушам, Сухим бюрократам, зачерствілим душам (С. Олійник); Аж як уже скомпонував [Мицько] ту промову, то прочитував її перед знайомими. Але офіціал Болотневич насварив його за те (Лесь Мартович).