-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний уря́дник уря́дники
родовий уря́дника уря́дників
давальний уря́дникові, уря́днику уря́дникам
знахідний уря́дника уря́дників
орудний уря́дником уря́дниками
місцевий на/в уря́дникові, уря́днику на/в уря́дниках
кличний уря́днику уря́дники

Словник синонімів

ЧИНО́ВНИК (державний службовець), УРЯДО́ВЕЦЬ, УРЯ́ДНИКзаст., ЧИНОДРА́Лзневажл., ЧИНУ́ШАзневажл.; ОФІЦІА́Лзаст. (високопоставлений). Всі вельможі і великі чиновники були в парадних гаптованих золотом одежах (Ю. Смолич); Батько його, урядовець, умер, покинувши жінці з сином та з дочкою кам’яницю, з якої вони могли так-сяк прожити (Б. Грінченко); Буйко був бідний магістратський урядник (І. Франко); Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали... Та надто рано застарів І сам пошився в чинодрали (С. Воскрекасенко); Прийдеться ще декому й перцю давати. Прийдеться давати зазнайкам, чинушам, Сухим бюрократам, зачерствілим душам (С. Олійник); Аж як уже скомпонував [Мицько] ту промову, то прочитував її перед знайомими. Але офіціал Болотневич насварив його за те (Лесь Мартович).