урядити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уряди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уряді́мо, уряді́м
2 особа уряди́ уряді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уряджу́ уря́димо, уря́дим
2 особа уря́диш уря́дите
3 особа уря́дить уря́дять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уряди́в уряди́ли
жін.р. уряди́ла
сер.р. уряди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уря́джений
Безособова форма
уря́джено
Дієприслівник
уряди́вши