урчати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | урча́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | урчі́мо, урчі́м | |
| 2 особа | урчи́ | урчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | урча́тиму | урча́тимемо, урча́тимем |
| 2 особа | урча́тимеш | урча́тимете |
| 3 особа | урча́тиме | урча́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | урчу́ | урчимо́, урчи́м |
| 2 особа | урчи́ш | урчите́ |
| 3 особа | урчи́ть | урча́ть |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| урчачи́ | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | урча́в | урча́ли |
| жін. р. | урча́ла | |
| сер. р. | урча́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| урча́вши | ||