урухомлювати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив урухо́млювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   урухо́млюймо
2 особа урухо́млюй урухо́млюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа урухо́млюватиму урухо́млюватимемо, урухо́млюватимем
2 особа урухо́млюватимеш урухо́млюватимете
3 особа урухо́млюватиме урухо́млюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа урухо́млюю урухо́млюємо, урухо́млюєм
2 особа урухо́млюєш урухо́млюєте
3 особа урухо́млює урухо́млюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
урухо́млюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. урухо́млював урухо́млювали
жін. р. урухо́млювала
сер. р. урухо́млювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
урухо́млюваний
Безособова форма
урухо́млювано
Дієприслівник
урухо́млювавши