-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
(урунитися)

Словник відмінків

Інфінітив уруні́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа уруні́тиме уруні́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа уруні́є уруні́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уруні́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уруні́в уруні́ли
жін. р. уруні́ла
сер. р. уруні́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уруні́вши