урубувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | уру́бувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уру́буймо | |
| 2 особа | уру́буй | уру́буйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уру́буватиму | уру́буватимемо, уру́буватимем |
| 2 особа | уру́буватимеш | уру́буватимете |
| 3 особа | уру́буватиме | уру́буватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уру́бую | уру́буємо, уру́буєм |
| 2 особа | уру́буєш | уру́буєте |
| 3 особа | уру́бує | уру́бують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уру́буючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уру́бував | уру́бували |
| жін. р. | уру́бувала | |
| сер. р. | уру́бувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уру́буваний | ||
| Безособова форма | ||
| уру́бувано | ||
| Дієприслівник | ||
| уру́бувавши | ||