-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уру́бувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уру́буймо
2 особа уру́буй уру́буйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уру́буватиму уру́буватимемо, уру́буватимем
2 особа уру́буватимеш уру́буватимете
3 особа уру́буватиме уру́буватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уру́бую уру́буємо, уру́буєм
2 особа уру́буєш уру́буєте
3 особа уру́бує уру́бують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уру́буючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уру́бував уру́бували
жін. р. уру́бувала
сер. р. уру́бувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уру́буваний
Безособова форма
уру́бувано
Дієприслівник
уру́бувавши

Словник синонімів

ВСТАВЛЯ́ТИ[УСТАВЛЯ́ТИ] (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ[УПРАВЛЯ́ТИ], ВРУ́БУВАТИ[УРУ́БУВАТИ]. - Док.: вста́вити[уста́вити], впра́вити[упра́вити], вруба́ти[уруба́ти]. Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С. Чорнобривець); Вставити зуби; Ювелірні ограновані кристали алмазу - брильянти - вправляють у металеві оправи здавна відомим способом зачеканення (з журналу); І мури так врубали в гору, що вони були ніби подовженням її (А. Хижняк).