урозуміти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | урозумі́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | урозумі́ймо | |
2 особа | урозумі́й | урозумі́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | урозумі́ю | урозумі́ємо, урозумі́єм |
2 особа | урозумі́єш | урозумі́єте |
3 особа | урозумі́є | урозумі́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | урозумі́в | урозумі́ли |
жін.р. | урозумі́ла | |
сер.р. | урозумі́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
урозумі́вши |