уробити 3 значень

-1-
дієслово доконаного виду
(виконати певну роботу)

Словник відмінків

Інфінітив уроби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уробі́мо, уробі́м
2 особа уроби́ уробі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уроблю́ уро́бимо, уро́бим
2 особа уро́биш уро́бите
3 особа уро́бить уро́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уроби́в уроби́ли
жін.р. уроби́ла
сер.р. уроби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уроби́вши

Словник синонімів

ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ[ВРОБЛЯ́ТИ]розм.,ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИрідко;ПРИРОБЛЯ́ТИ[ПРИРО́БЛЮВАТИ], ПІДРОБЛЯ́ТИ[ПІДРО́БЛЮВАТИ] (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ, БРА́ТИ (перев. на руки). - Док.: зароби́ти, уроби́ти[вроби́ти], запрацюва́ти, прироби́ти, підроби́ти, отри́мати, оде́ржати. - Доярки тепер добре заробляють, не те, що раніше (Є. Гуцало); Спочив би на старість. Сини і онуки Вробили б на хліб і до хліба доволі (А. Малишко); Він.. чесно запрацював ті гроші, він потом обливався шість повних літ, спину не розгинав... (Мирослав Ірчан); Паськам в’язала, копала, приробляла корму телиці на зиму (К. Гордієнко); І ти ростеш поміж сиріток, і вже одержуєш платню, і носиш матері (В. Сосюра); - Та дівчина, що у мене була, п’ятнадцять карбованців на рік брала на моїй одежі (Панас Мирний).
РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ], ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИрозм.;ПОРОБЛЯ́ТИ[ПОРО́БЛЮВАТИрідше] (перев. у запитаннях). - Док.: зроби́ти, уроби́ти[вроби́ти]розм.учини́ти[вчини́ти]. А потім, як ото забирали Гришу в тюрму, трус робили - багато книжок забрали (А. Головко); - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Грінченко); І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити (М. Старицький); Побачивши свічки, пані учиняє переполох (М. Стельмах); І знов хотілось жити, жити, Творити людям благодать (П. Воронько); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - Що мій Антосьо там поробляє в чужині, - згадувала мати (А. Свидницький).
-2-
дієслово доконаного виду
(забруднити чимось) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив уроби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уробі́мо, уробі́м
2 особа уроби́ уробі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уроблю́ уро́бимо, уро́бим
2 особа уро́биш уро́бите
3 особа уро́бить уро́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уроби́в уроби́ли
жін.р. уроби́ла
сер.р. уроби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уроби́вши

Словник синонімів

ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ[ВРОБЛЯ́ТИ]розм.,ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИрідко;ПРИРОБЛЯ́ТИ[ПРИРО́БЛЮВАТИ], ПІДРОБЛЯ́ТИ[ПІДРО́БЛЮВАТИ] (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ, БРА́ТИ (перев. на руки). - Док.: зароби́ти, уроби́ти[вроби́ти], запрацюва́ти, прироби́ти, підроби́ти, отри́мати, оде́ржати. - Доярки тепер добре заробляють, не те, що раніше (Є. Гуцало); Спочив би на старість. Сини і онуки Вробили б на хліб і до хліба доволі (А. Малишко); Він.. чесно запрацював ті гроші, він потом обливався шість повних літ, спину не розгинав... (Мирослав Ірчан); Паськам в’язала, копала, приробляла корму телиці на зиму (К. Гордієнко); І ти ростеш поміж сиріток, і вже одержуєш платню, і носиш матері (В. Сосюра); - Та дівчина, що у мене була, п’ятнадцять карбованців на рік брала на моїй одежі (Панас Мирний).
РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ], ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИрозм.;ПОРОБЛЯ́ТИ[ПОРО́БЛЮВАТИрідше] (перев. у запитаннях). - Док.: зроби́ти, уроби́ти[вроби́ти]розм.учини́ти[вчини́ти]. А потім, як ото забирали Гришу в тюрму, трус робили - багато книжок забрали (А. Головко); - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Грінченко); І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити (М. Старицький); Побачивши свічки, пані учиняє переполох (М. Стельмах); І знов хотілось жити, жити, Творити людям благодать (П. Воронько); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - Що мій Антосьо там поробляє в чужині, - згадувала мати (А. Свидницький).

Словник відмінків

Інфінітив уроби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уробі́мо, уробі́м
2 особа уроби́ уробі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уроблю́ уро́бимо, уро́бим
2 особа уро́биш уро́бите
3 особа уро́бить уро́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уроби́в уроби́ли
жін.р. уроби́ла
сер.р. уроби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уроби́вши
-3-
дієслово доконаного виду
(вставити в що-небудь, закріплюючи)

Словник відмінків

Інфінітив уроби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уробі́мо, уробі́м
2 особа уроби́ уробі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уроблю́ уро́бимо, уро́бим
2 особа уро́биш уро́бите
3 особа уро́бить уро́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уроби́в уроби́ли
жін.р. уроби́ла
сер.р. уроби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уроби́вши

Словник синонімів

ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ[ВРОБЛЯ́ТИ]розм.,ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИрідко;ПРИРОБЛЯ́ТИ[ПРИРО́БЛЮВАТИ], ПІДРОБЛЯ́ТИ[ПІДРО́БЛЮВАТИ] (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ, БРА́ТИ (перев. на руки). - Док.: зароби́ти, уроби́ти[вроби́ти], запрацюва́ти, прироби́ти, підроби́ти, отри́мати, оде́ржати. - Доярки тепер добре заробляють, не те, що раніше (Є. Гуцало); Спочив би на старість. Сини і онуки Вробили б на хліб і до хліба доволі (А. Малишко); Він.. чесно запрацював ті гроші, він потом обливався шість повних літ, спину не розгинав... (Мирослав Ірчан); Паськам в’язала, копала, приробляла корму телиці на зиму (К. Гордієнко); І ти ростеш поміж сиріток, і вже одержуєш платню, і носиш матері (В. Сосюра); - Та дівчина, що у мене була, п’ятнадцять карбованців на рік брала на моїй одежі (Панас Мирний).
РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ], ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИрозм.;ПОРОБЛЯ́ТИ[ПОРО́БЛЮВАТИрідше] (перев. у запитаннях). - Док.: зроби́ти, уроби́ти[вроби́ти]розм.учини́ти[вчини́ти]. А потім, як ото забирали Гришу в тюрму, трус робили - багато книжок забрали (А. Головко); - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Грінченко); І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити (М. Старицький); Побачивши свічки, пані учиняє переполох (М. Стельмах); І знов хотілось жити, жити, Творити людям благодать (П. Воронько); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - Що мій Антосьо там поробляє в чужині, - згадувала мати (А. Свидницький).

Словник відмінків

Інфінітив уроби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уробі́мо, уробі́м
2 особа уроби́ уробі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уроблю́ уро́бимо, уро́бим
2 особа уро́биш уро́бите
3 особа уро́бить уро́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уроби́в уроби́ли
жін.р. уроби́ла
сер.р. уроби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уроби́вши

Словник відмінків

Інфінітив уроби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уробі́мо, уробі́м
2 особа уроби́ уробі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уроблю́ уро́бимо, уро́бим
2 особа уро́биш уро́бите
3 особа уро́бить уро́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уроби́в уроби́ли
жін.р. уроби́ла
сер.р. уроби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уро́блений
Безособова форма
уро́блено
Дієприслівник
уроби́вши