ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ[ВРОБЛЯ́ТИ]розм.,ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИрідко;ПРИРОБЛЯ́ТИ[ПРИРО́БЛЮВАТИ], ПІДРОБЛЯ́ТИ[ПІДРО́БЛЮВАТИ] (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ, БРА́ТИ (перев. на руки). - Док.: зароби́ти, уроби́ти[вроби́ти], запрацюва́ти, прироби́ти, підроби́ти, отри́мати, оде́ржати. - Доярки тепер добре заробляють, не те, що раніше (Є. Гуцало); Спочив би на старість. Сини і онуки Вробили б на хліб і до хліба доволі (А. Малишко); Він.. чесно запрацював ті гроші, він потом обливався шість повних літ, спину не розгинав... (Мирослав Ірчан); Паськам в’язала, копала, приробляла корму телиці на зиму (К. Гордієнко); І ти ростеш поміж сиріток, і вже одержуєш платню, і носиш матері (В. Сосюра); - Та дівчина, що у мене була, п’ятнадцять карбованців на рік брала на моїй одежі (Панас Мирний).

РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ], ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИрозм.;ПОРОБЛЯ́ТИ[ПОРО́БЛЮВАТИрідше] (перев. у запитаннях). - Док.: зроби́ти, уроби́ти[вроби́ти]розм.учини́ти[вчини́ти]. А потім, як ото забирали Гришу в тюрму, трус робили - багато книжок забрали (А. Головко); - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Грінченко); І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити (М. Старицький); Побачивши свічки, пані учиняє переполох (М. Стельмах); І знов хотілось жити, жити, Творити людям благодать (П. Воронько); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - Що мій Антосьо там поробляє в чужині, - згадувала мати (А. Свидницький).

ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ[ВРОБЛЯ́ТИ]розм.,ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИрідко;ПРИРОБЛЯ́ТИ[ПРИРО́БЛЮВАТИ], ПІДРОБЛЯ́ТИ[ПІДРО́БЛЮВАТИ] (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ, БРА́ТИ (перев. на руки). - Док.: зароби́ти, уроби́ти[вроби́ти], запрацюва́ти, прироби́ти, підроби́ти, отри́мати, оде́ржати. - Доярки тепер добре заробляють, не те, що раніше (Є. Гуцало); Спочив би на старість. Сини і онуки Вробили б на хліб і до хліба доволі (А. Малишко); Він.. чесно запрацював ті гроші, він потом обливався шість повних літ, спину не розгинав... (Мирослав Ірчан); Паськам в’язала, копала, приробляла корму телиці на зиму (К. Гордієнко); І ти ростеш поміж сиріток, і вже одержуєш платню, і носиш матері (В. Сосюра); - Та дівчина, що у мене була, п’ятнадцять карбованців на рік брала на моїй одежі (Панас Мирний).

РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ], ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИрозм.;ПОРОБЛЯ́ТИ[ПОРО́БЛЮВАТИрідше] (перев. у запитаннях). - Док.: зроби́ти, уроби́ти[вроби́ти]розм.учини́ти[вчини́ти]. А потім, як ото забирали Гришу в тюрму, трус робили - багато книжок забрали (А. Головко); - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Грінченко); І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити (М. Старицький); Побачивши свічки, пані учиняє переполох (М. Стельмах); І знов хотілось жити, жити, Творити людям благодать (П. Воронько); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - Що мій Антосьо там поробляє в чужині, - згадувала мати (А. Свидницький).