урихтуватися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
(улаштуватися) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив урихтува́тися, урихтува́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   урихту́ймося, урихту́ймось
2 особа урихту́йся, урихту́йсь урихту́йтеся, урихту́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа урихту́юся, урихту́юсь урихту́ємося, урихту́ємось, урихту́ємся
2 особа урихту́єшся урихту́єтеся, урихту́єтесь
3 особа урихту́ється урихту́ються
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. урихтува́вся, урихтува́всь урихтува́лися, урихтува́лись
жін.р. урихтува́лася, урихтува́лась
сер.р. урихтува́лося, урихтува́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
урихтува́вшись