-1-
дієслово доконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив урихтува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   урихту́ймо
2 особа урихту́й урихту́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа урихту́ю урихту́ємо, урихту́єм
2 особа урихту́єш урихту́єте
3 особа урихту́є урихту́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. урихтува́в урихтува́ли
жін.р. урихтува́ла
сер.р. урихтува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
урихто́ваний
Безособова форма
урихто́вано
Дієприслівник
урихтува́вши

Словник синонімів

УПОРЯДКУВА́ТИ[ВПОРЯДКУВАТИ] (зробити належний порядок, довести до ладу що-небудь), ОПОРЯДИ́ТИ, УЛА́ГОДИТИ[ВЛА́ГОДИТИ], ДА́ТИ ЛАД, ОПРА́ВИТИ, УРИХТУВА́ТИ[ВРИХТУВА́ТИ] діал. - Недок.: упорядко́вувати[впорядко́вувати], опоряджа́ти, опоря́джувати, ула́годжувати[вла́годжувати], дава́ти лад, оправля́ти, урихто́вувати[врихто́вувати]. Надто втомлений був, щоб упорядкувати своє нове житло (Ю. Шовкопляс); Опоряджають на зиму овечатник.. жінки (О. Гончар); - Дістаньте шкатулку.., знайдіть бінокль, улагодьте несесер (Леся Українка); Добрі господарі, дбаючи про забезпечення кормів, старанно оправляють та оборюють всі скирти (з журналу); Не прийшлось до пуття врихтувати життя, Як бажалося вільному серцю (Дніпрова Чайка).