урихтований 1 значення

-1-
дієприкметник
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний урихто́ваний урихто́вана урихто́ване урихто́вані
родовий урихто́ваного урихто́ваної урихто́ваного урихто́ваних
давальний урихто́ваному урихто́ваній урихто́ваному урихто́ваним
знахідний урихто́ваний урихто́вану урихто́ване урихто́вані
орудний урихто́ваним урихто́ваною урихто́ваним урихто́ваними
місцевий на/в урихто́ваному, урихто́ванім на/в урихто́ваній на/в урихто́ваному, урихто́ванім на/в урихто́ваних