уривчатий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ури́вчатий ури́вчата ури́вчате ури́вчаті
родовий ури́вчатого ури́вчатої ури́вчатого ури́вчатих
давальний ури́вчатому ури́вчатій ури́вчатому ури́вчатим
знахідний ури́вчатий ури́вчату ури́вчате ури́вчаті
орудний ури́вчатим ури́вчатою ури́вчатим ури́вчатими
місцевий на/в ури́вчатому, ури́вчатім на/в ури́вчатій на/в ури́вчатому, ури́вчатім на/в ури́вчатих