уречевлюватися 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив урече́влюватися, урече́влюватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа урече́влюватиметься урече́влюватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа урече́влюється урече́влюються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
урече́влюючись*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. урече́влювався, урече́влювавсь урече́влювалися, урече́влювались
жін. р. урече́влювалася, урече́влювалась
сер. р. урече́влювалося, урече́влювалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
урече́влювавшись