уречевлюваний 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний урече́влюваний урече́влювана урече́влюване урече́влювані
родовий урече́влюваного урече́влюваної урече́влюваного урече́влюваних
давальний урече́влюваному урече́влюваній урече́влюваному урече́влюваним
знахідний урече́влюваний, урече́влюваного урече́влювану урече́влюване урече́влювані, урече́влюваних
орудний урече́влюваним урече́влюваною урече́влюваним урече́влюваними
місцевий на/в урече́влюваному, урече́влюванім на/в урече́влюваній на/в урече́влюваному, урече́влюванім на/в урече́влюваних