уречевлений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний урече́влений урече́влена урече́влене урече́влені
родовий урече́вленого урече́вленої урече́вленого урече́влених
давальний урече́вленому урече́вленій урече́вленому урече́вленим
знахідний урече́влений урече́влену урече́влене урече́влені
орудний урече́вленим урече́вленою урече́вленим урече́вленими
місцевий на/в урече́вленому, урече́вленім на/в урече́вленій на/в урече́вленому, урече́вленім на/в урече́влених