уречевитися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уречеви́тися, уречеви́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа уречеви́ться уречевля́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уречеви́вся, уречеви́всь уречеви́лися, уречеви́лись
жін.р. уречеви́лася, уречеви́лась
сер.р. уречеви́лося, уречеви́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уречеви́вшись