-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уречеви́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уречеві́мо, уречеві́м
2 особа уречеви́ уречеві́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уречевлю́ уречевимо́, уречеви́м
2 особа уречеви́ш уречевите́
3 особа уречеви́ть уречевля́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уречеви́в уречеви́ли
жін.р. уречеви́ла
сер.р. уречеви́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
урече́влений
Безособова форма
урече́влено
Дієприслівник
уречеви́вши

Словник синонімів

УРЕЧЕ́ВЛЮВАТИ (втілювати у чомусь матеріальному), МАТЕРІАЛІЗУВА́ТИ, УПРЕДМЕ́ТНЮВАТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ[УТІ́ЛЮВАТИ], ПЕРЕТВО́РЮВАТИ. - Док.: уречеви́ти, матеріалізува́ти, упредме́тнити, вті́лити[уті́лити], перетворити. Не досить займатися вихвалянням, а треба знати справу, матеріалізувати знання в справжньому конкретному і реальному ділі (О. Довженко).