урегулювати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив урегулюва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   урегулю́ймо
2 особа урегулю́й урегулю́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа урегулю́ю урегулю́ємо, урегулю́єм
2 особа урегулю́єш урегулю́єте
3 особа урегулю́є урегулю́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. урегулюва́в урегулюва́ли
жін.р. урегулюва́ла
сер.р. урегулюва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
урегульо́ваний
Безособова форма
урегульо́вано
Дієприслівник
урегулюва́вши