урегульовуваний 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний урегульо́вуваний урегульо́вувана урегульо́вуване урегульо́вувані
родовий урегульо́вуваного урегульо́вуваної урегульо́вуваного урегульо́вуваних
давальний урегульо́вуваному урегульо́вуваній урегульо́вуваному урегульо́вуваним
знахідний урегульо́вуваний, урегульо́вуваного урегульо́вувану урегульо́вуване урегульо́вувані, урегульо́вуваних
орудний урегульо́вуваним урегульо́вуваною урегульо́вуваним урегульо́вуваними
місцевий на/в урегульо́вуваному, урегульо́вуванім на/в урегульо́вуваній на/в урегульо́вуваному, урегульо́вуванім на/в урегульо́вуваних