урегульований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний урегульо́ваний урегульо́вана урегульо́ване урегульо́вані
родовий урегульо́ваного урегульо́ваної урегульо́ваного урегульо́ваних
давальний урегульо́ваному урегульо́ваній урегульо́ваному урегульо́ваним
знахідний урегульо́ваний урегульо́вану урегульо́ване урегульо́вані
орудний урегульо́ваним урегульо́ваною урегульо́ваним урегульо́ваними
місцевий на/в урегульо́ваному, урегульо́ванім на/в урегульо́ваній на/в урегульо́ваному, урегульо́ванім на/в урегульо́ваних