-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив урва́тися, урва́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   урві́мося, урві́мось, урві́мся
2 особа урви́ся, урви́сь урві́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа урву́ся, урву́сь урвемо́ся, урвемо́сь, урве́мся
2 особа урве́шся урвете́ся, урвете́сь
3 особа урве́ться урву́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. урва́вся, урва́всь урва́лися, урва́лись
жін.р. урва́лася, урва́лась
сер.р. урва́лося, урва́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
урва́вшись

Словник синонімів

ВХО́ДИТИ[УХО́ДИТИ], ВВІХО́ДИТИ[УВІХО́ДИТИ] (ідучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАХО́ДИТИ, ВСТУПА́ТИ[УСТУПА́ТИ], ПЕРЕСТУПА́ТИ ПОРІ́Г, СТУПА́ТИрозм.,ЗАСТУПА́ТИрозм.; ВПЛИВА́ТИ[УПЛИВА́ТИ] (плавно, повільно); ВВА́ЛЮВАТИСЯ[УВА́ЛЮВАТИСЯ], ВВА́ЛЮВАТИрозм. (важкою ходою, незграбно); ВДИРА́ТИСЯ[УДИРА́ТИСЯ], ВРИВА́ТИСЯ[УРИВА́ТИСЯ] (швидко, з шумом або силоміць); ПРОСО́ВУВАТИСЯ, ПРОСУВА́ТИСЯ, ВПИХА́ТИСЯ[УПИХА́ТИСЯ]розм. (протискуючись між кимсь). - Док.: ввійти́[увійти́], зайти́, вступи́ти[уступи́ти], переступи́ти порі́г, ступи́ти, заступи́ти, впливти́[упливти́], ввали́тися[ували́тися], ввали́ти, вде́ртися[уде́ртися], урва́тися, ввірва́тися[увірва́тися], вти́ритися[ути́ритися]фам.просу́нутися, впхну́тися[увіпхну́тися][упхну́тися], впха́тися[увіпха́тися][упха́тися]. Погиба входить до майстерні (М. Стельмах); Увіходжу в сіни - справді чутно бучу.. Уходжу в хату.. Буча зразу стихла (Панас Мирний); Чаювати Купріян любив сам у своєму кабінеті, куди не мав права ніхто заходити (Григорій Тютюнник); Одкриваються сіни й видко, як у них вступає знадвору Публій (Леся Українка); Уступаю у другу світлицю - за столом сидить молодиця (Марко Вовчок); Бояри, городські старці, мужі ліпші й нарочиті, статечно впливали в церкву (П. Загребельний); Ось і лізе Черевань, сопучи, через поріг. Уваливсь у хату (П. Куліш); Крізь раптом відчинені двері до кімнати вдерлося четверо людей (О. Досвітній); До спальні вривається заплаканий Ігор (В. Кучер); У двері просовується якась дивовижна фігура (Г. Хоткевич).
УРИВА́ТИСЯ[ВРИВА́ТИСЯ] (від різкого руху, ривка або під дією ваги розділятися навпіл, на частини), РОЗРИВА́ТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ, ОБРИВА́ТИСЯ, ЛО́ПАТИ, ЛО́ПАТИСЯ (про туго натягнені струни, мотузок і т. ін.). - Док.: урва́тися, увірва́тися[ввірва́тися], розірва́тися, перерва́тися, обірва́тися, ло́пнути. Не раз.. у Катрі й нитка урветься (А. Головко); Два разки розірвались, і намисто пороснуло на поміст (І. Нечуй-Левицький); [Люцілла:] Шнурочок певне перервався... (Леся Українка); Коли це раптом обірвався сталевий трос (А. Шиян); Тонкий мотузок натягнувся - здається, ось-ось лопне. Але він був міцний і не лопався (М. Трублаїні).

Словник фразеологізмів

бас урва́́вся (увірва́́вся) перев. кому і без додатка. 1. Хтось втратив можливість збагачуватися або наживатися на чому-небудь, верховодити ким-небудь. І може, колись так і зробиться, що і їм, Рябченкові з товариством, урветься бас у громаді (Б. Грінченко); Гуцалюк завагався. Що ж йому робити? Працював, скажуть, поки можна було шахраювати, а коли бас увірвався, то й покинув (С. Добровольський); // на що. Немає сил, змоги на щось. Еге! Шкода й питання — Бо на таке кохання Тепер урвався бас (М. Вороний).

2. Настав кінець кому-небудь. У нього б стало коштів захопити й поміщицький шмат, та бас урвався йому несподівано й нагло,— він повісився (Ю. Яновський); — Ну, доню,— сказала до своєї одиначки,— мабуть, уже мені геть бас увірвався. І ноги не мої, і руки не мої, хоч візьми та й на смітник викинь (С. Добровольський).

ни́тка увірва́лася (урва́лася, обірва́лася) чия, кому і без додатка. Настав кінець чому-небудь; нема того, що було. Вічно терпіти… та всьому є край; Не дігнати літ, як пташиних зграй; Не вернуть надій, хоч кладись — вмирай… Нитка прядена увірвалася (П. Грабовський). ни́точка обірва́лася. Карпо Джмелик із Северином зсаджували на гарбу віялку.— Що ж ти робиш? — підійшов до нього Тетеря.— Це колгоспне майно, а не твоє.— Тепер усе наше .. Твоя вже ниточка обірвалася (Григорій Тютюнник).

терпе́ць увірва́вся (урва́вся, лу́снув) / урива́ється кому, в кого і без додатка. Хтось не може більше витримувати чого-небудь, остаточно втратив спокій, душевну рівновагу. Та й Давид .. хоч він і дуже погане діло зробив, підпалив,— так же його призведено до того! Нащо ж його стільки кривджено, що вже й терпець увірвався чоловікові! (Б. Грінченко); Минуло п’ять хвилин, десять… Мені вже почало набридати, врешті зовсім увірвався терпець.— Мені, може, зайти пізніше? Товариш Буряк (я знав його прізвище з телефонограми) ніби й не почув мого запитання (Ю. Збанацький); Після катастрофічної повені 1953 року голландському народові терпець урвався (З журналу); Потім я зірвалась до виходу: мій терпець луснув — так я хотіла бачити Чагара (М. Хвильовий); Хима не галасує, не кричить, а тільки вичитує молитви. Вичитує довго, туго вплітаючи в молитву чоловікове ім’я, аж поки йому не уривається терпець (Ю. Мушкетик). ло́пнуло терпі́ння у кого. У мене лопнуло терпіння. “Опам’ятайсь, дурне створіння,— Кажу їй [музі],— з тебе виб’ю лінь я, Не дам спокою!” (В. Мисик).

урва́лася (увірва́лася) ву́дка кому. Хто-небудь втратив можливість наживатися на чомусь або верховодити в чомусь і т. ін. Урвалась сучим Соменкам вудка. А то сокирою цюркнув, розколов поліно, тричі пилкою цюрнув і — давай гроші (Ю. Збанацький); — Жалувався дуже, що всьому земству урвалася тепер удка [вудка].. бо, каже, що перше дурницею доставалось, то тепер або випросить треба, або купити (І. Котляревський); Приїхала пані. Уся двірня радо вітала її.., бо, хоча й гримав на їх управляющий [управитель], вони почували, що ввірвалась тепер йому вудка, і не боялися (Дніпрова Чайка); — Згодом урвалася окупантам вудка. Господарями в лісі стали партизани, не дозволили ліс нищити (Ю. Збанацький).