-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив урахува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ураху́ймо
2 особа ураху́й ураху́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ураху́ю ураху́ємо, ураху́єм
2 особа ураху́єш ураху́єте
3 особа ураху́є ураху́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. урахува́в урахува́ли
жін.р. урахува́ла
сер.р. урахува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
урахо́ваний
Безособова форма
урахо́вано
Дієприслівник
урахува́вши

Словник синонімів

ЗВАЖА́ТИна кого-що і без додатка (брати до уваги кого-, що-небудь, надавати значення чомусь),УВАЖА́ТИ[ВВАЖА́ТИ]на кого-що, РАХУВА́ТИщо і без додатка,УРАХО́ВУВАТИ[ВРАХО́ВУВАТИ]що і без додатка,РАХУВА́ТИСЯз ким-чим і без додатка,ПОТУРА́ТИна кого-що і без додатка, перев. з запереченням н е, ВА́ЖИТИрідко,ЧИ́СЛИТИСЯз ким-чим, діал.,ТУРА́ТИна кого-що, діал.;ПРИСЛУХА́ТИСЯдо чого і без додатка,ОГЛЯДА́ТИСЯна кого-що (враховувати чиюсь точку зору на кого-, що-небудь). - Док.: зва́жити, ува́жити[вва́жити], урахува́ти[врахува́ти], порахува́тися, прислу́хатися. - І в мене потреби дедалі ростуть і ростимуть, союзники мусять зважати на це (О. Гончар); [Лизогуб:] Нам потрібен такий гетьман, що об’єднує увесь народ, щоб на нас вважали у Варшаві (О. Корнійчук); - В дійсності Кузь, може, хоч і не злодій, але й не такий, щоб рахуватися з його думкою (Григорій Тютюнник); Далі - взялися за мене. Не порахувалися навіть, що каліка (В. Логвиненко); Важимо на ваші літа й присуд той відкладемо (І. Ле); Тяжко з батьком не числитись, тяжко й матір.. не любити (О. Кобилянська); Поки що моє діло робити, ні на кого не оглядаючись, окрім Вас (Леся Українка).