-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив упірну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упірні́мо, упірні́м
2 особа упірни́ упірні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упірну́ упірнемо́, упірне́м
2 особа упірне́ш упірнете́
3 особа упірне́ упірну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упірну́в упірну́ли
жін.р. упірну́ла
сер.р. упірну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упірну́вши

Словник синонімів

ЗАНУ́РЮВАТИСЯ (опускатися у воду чи в іншу рідину), ПОРИНА́ТИ, ЗАРИНА́ТИ, ПІРНА́ТИ, ВПІРНА́ТИ[УПІРНА́ТИ], ОПУСКА́ТИСЯ. - Док.: зану́ритися, пори́ну́ти, зарину́ти, пірну́ти, впірну́ти[упірну́ти], опусти́тися. Судно то занурювалось у воду, то високо злітало вгору на спині кита (М. Трублаїні); Вліз у воду Гриць і ну Поринати в глибину (І. Нехода); Кінські ноги чвакали [у багні], ніби заринали в розведену смолу, і чимдалі їх хода ставала важча (О. Досвітній); З води то виринала, то знов пірнала величезна риба (М. Трублаїні); Намагаючись зникнути з очей погоні,.. Сахно неглибоко пірнала й відпливала під водою убік (Ю. Смолич); Сурмач падає за борт, в море. Упірнає глибоко в воду від високого падіння (Ю. Яновський). - Пор. 1. пірну́ти.
ПІРНУ́ТИ (швидко зануритися у воду або в якусь іншу рідину перев. з головою), ВПІРНУ́ТИ[УПІРНУТИ], ПОРИ́НУТИ, НИРНУ́ТИрозм.,ПУРНУ́ТИрозм., КА́НУТИперев. поет., ДА́ТИ НУРКА́діал.;ШУБО́ВСНУТИ, ШУБО́ВСНУТИСЯ, ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ, ПЛЮ́СНУТИрозм.,ПЛЮ́ХНУТИрозм.,ПЛЮ́ХНУТИСЯрозм. (з плюскотом, шумом). - Недок.: пірна́ти, впірна́ти[упірна́ти], порина́ти, ниря́ти, пурна́ти, дава́ти нурка́, шубо́встатися, хлю́патися, плю́скати, плю́хати, плю́хатися, плю́хкатирозм.плю́хкатисярозм.Німий.. миттю роздягнувся, з розгону влетів у воду, пірнув, довго не з’являвся на поверхні, потім вигулькнув уже далеко від берега (П. Загребельний); Білого лебедя як не чорни, - він упірне й однаковий буде (прислів’я); Замовкла русалочка, В Дніпро поринула, Мов пліточка (Т. Шевченко); [Флегон:] Та се, бач, так, як літом в річку лізти: спочатку жаско, а нирнеш - то й рай. Отак же й християнам умирати (Леся Українка); Ти прочнешся, раз останній Очі поведеш... Пролепечеш: - Прощавайте!.. - В озеро пурнеш! (М. Костомаров); Після Січі і Батурина Палій, мов у воду канувши,.. випірнув аж у Варшаві: пірнув у Дніпр, а випірнув за Віслою (Д. Мордовець); Тут і там відбивалось блакиттю синє небо у плесі. Таке чисте, гладеньке і лагідне, аж тягнуло дати стрімголов нурка в безодню (П. Козланюк); Гаврило, шубовснувши в воду, випірнув ген-ген за течією (Є. Гуцало); Ненадійний пристрій не витримав ваги тілистого запорожця, і він каменем шубовснувся в воду (С. Добровольський); Лебедик хлюпнеться і вирне (Є. Гребінка); Яків випустив весло, майнув руками і важко плюхнув у воду (О. Донченко); Роман плюхнувся і поплив, дрібно перебираючи руками (І. Ле).

Словник фразеологізмів

упірну́ти з голово́ю в що. Повністю, цілком віддаватися якійсь справі, якомусь заняттю. Як приїхав додому, зараз з головою мусив упірнути в роботу і бюрову, і власну (М. Коцюбинський).