-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив упізнава́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упізнава́ймо
2 особа упізнава́й упізнава́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упізнава́тиму упізнава́тимемо, упізнава́тимем
2 особа упізнава́тимеш упізнава́тимете
3 особа упізнава́тиме упізнава́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа упізнаю́ упізнаємо́, упізнає́м
2 особа упізнає́ш упізнаєте́
3 особа упізнає́ упізнаю́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
упізнаючи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. упізнава́в упізнава́ли
жін. р. упізнава́ла
сер. р. упізнава́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упізнава́вши

Словник синонімів

ПІЗНАВА́ТИкого, що (виявляти в комусь, чомусь що-небудь знайоме), УПІЗНАВА́ТИ[ВПІЗНАВА́ТИ], ПРИЗНАВА́ТИрозм.,СПІЗНАВА́ТИрозм.;РОЗПІЗНАВА́ТИ, УЗНАВА́ТИ[ВЗНАВА́ТИ] (за якимись ознаками, прикметами); ПРИЗНАВА́ТИСЯдо кого, розм. (виявляти себе знайомим з кимсь). - Док.: пізна́ти, упізна́ти[впізна́ти], призна́ти, спізна́ти, розпізна́ти, узна́ти[взна́ти], призна́тися. Умийся, серденько! Бо мати Он дивиться, й не пізнає Межи дітьми дитя своє (Т. Шевченко); Чепіга.. завмер, дивлячись на жінку, - він упізнав і не впізнав (С. Журахович); Настя дивилась на Гната й не признавала його (М. Коцюбинський); Брат сестри не спізнав (пісня); Я здалека розпізнаю в саду, на полі, на подвір’ї - хіба, мій друже, не твою рухливу постать? (О. Гончар); Мулла-дехкан увійшов до контори поважно і нескоро звернувся до Синявіна: досвід життя привчив уже взнавати, де начальство (І. Ле); [Ардент:] Не признавайся до нього перед людьми (Леся Українка).