-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив упідле́глити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упідле́глімо, упідле́глім
2 особа упідле́гли упідле́гліть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упідле́глю упідле́глимо, упідле́глим
2 особа упідле́глиш упідле́глите
3 особа упідле́глить упідле́глять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упідле́глив упідле́глили
жін.р. упідле́глила
сер.р. упідле́глило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
упідле́глений
Безособова форма
упідле́глено
Дієприслівник
упідле́гливши

Словник синонімів

ПІДПОРЯДКУВА́ТИ (поставити щось у залежність від когось, чогось), ПІДКОРИ́ТИ, УПІДЛЕ́ГЛИТИрідше;ОСІДЛА́ТИрозм. (поставити в залежність від себе, своєї волі). - Недок.: підпорядко́вувати, підкоря́ти[підко́рюватирідше]. Здавалося, що кожний крок він підпорядкував якомусь лише одному твердому вирішенню (Г. Епік); Перекладач дуже часто стоїть перед небезпекою - або підкорити рідну мову іншомовній стихії, або, навпаки, нарядити мову перекладу в дуже національні, специфічно національні шати (М. Рильський); [Генерал:] Є обставини й події, яких ми ще не встигли осідлати (О. Левада).