упустити 2 значень

-1-
дієслово доконаного виду
(не втримати)

Словник відмінків

Інфінітив упусти́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упусті́мо, упусті́м
2 особа упусти́ упусті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упущу́ упу́стимо, упу́стим
2 особа упу́стиш упу́стите
3 особа упу́стить упу́стять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упусти́в упусти́ли
жін.р. упусти́ла
сер.р. упусти́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
упу́щений
Безособова форма
упу́щено
Дієприслівник
упусти́вши

Словник синонімів

ВИПУСКА́ТИ (перестаючи тримати що-небудь у руках, давати можливість упасти), ВПУСКА́ТИ[УПУСКА́ТИ], ПОПУСКА́ТИ, РОНИ́ТИрідше. - Док.: ви́пустити, впусти́ти[упусти́ти], зрони́ти, оброни́ти. Рука безвладно випускає перо (М. Рильський); Маріора як держала горщик у руках, так і впустила його додолу, почувши звістку (М. Коцюбинський); Марина зіп’ялась навшпиньки й зірвала яблуко. Але не втримала - впустила (А. Головко); То, що було в руках, усе попускала (Г. Квітка-Основ’яненко); Поет безмовно ронить пістолет (переклад М. Рильського).
ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ[ВПУСКА́ТИ], ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИрідше;ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). - Док.: опусти́ти, спусти́ти, зни́зити, упусти́ти[впусти́ти], попусти́ти, зві́сити, пові́сити, осади́ти, присади́ти, пону́рити, поту́пити. Денис, ..не опускаючи рушниці, великими стрибками побіг озиминою в тому керунку, де впала птиця (Григорій Тютюнник); Увечері.. вітер зліг і довелось спускати вітрила (С. Скляренко); Канушевич постояв якусь хвилину коло крана, потім зіскочив на площадку, знизив стрілу (Г. Коцюба); Альоша вийшов на вулицю і, впустивши на груди голову, побрів у порт (І. Микитенко); Попустила [дівчина] свої руки білі у великій тузі (Марко Вовчок); Чіпка сидів на лаві, ноги звісивши (Панас Мирний); Повісив свої грона бузок (Ю. Яновський); Щось забилося під її серцем, щось осадило її на землю... (Панас Мирний); Витягне сукнину з задньої кишені і вже наярює свої хромові, а тоді.. ще й присадить халявку, щоб гармошкою була... (О. Гончар); Довго їхав Шрам, опустивши голову (П. Куліш); Річенко, що сидів за весь сей час потупивши голову, підняв її (Г. Хоткевич).

Словник фразеологізмів

упусти́ти ра́ка з ро́та. Бути ошуканим, одуреним облесливою похвалою. Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди кажуть: “Упустив рака з рота” (О. Стороженко).

-2-
дієслово доконаного виду
(дозволити увійти)

Словник відмінків

Інфінітив упусти́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упусті́мо, упусті́м
2 особа упусти́ упусті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упущу́ упу́стимо, упу́стим
2 особа упу́стиш упу́стите
3 особа упу́стить упу́стять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упусти́в упусти́ли
жін.р. упусти́ла
сер.р. упусти́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
упу́щений
Безособова форма
упу́щено
Дієприслівник
упусти́вши

Словник синонімів

ВИПУСКА́ТИ (перестаючи тримати що-небудь у руках, давати можливість упасти), ВПУСКА́ТИ[УПУСКА́ТИ], ПОПУСКА́ТИ, РОНИ́ТИрідше. - Док.: ви́пустити, впусти́ти[упусти́ти], зрони́ти, оброни́ти. Рука безвладно випускає перо (М. Рильський); Маріора як держала горщик у руках, так і впустила його додолу, почувши звістку (М. Коцюбинський); Марина зіп’ялась навшпиньки й зірвала яблуко. Але не втримала - впустила (А. Головко); То, що було в руках, усе попускала (Г. Квітка-Основ’яненко); Поет безмовно ронить пістолет (переклад М. Рильського).
ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ[ВПУСКА́ТИ], ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИрідше;ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). - Док.: опусти́ти, спусти́ти, зни́зити, упусти́ти[впусти́ти], попусти́ти, зві́сити, пові́сити, осади́ти, присади́ти, пону́рити, поту́пити. Денис, ..не опускаючи рушниці, великими стрибками побіг озиминою в тому керунку, де впала птиця (Григорій Тютюнник); Увечері.. вітер зліг і довелось спускати вітрила (С. Скляренко); Канушевич постояв якусь хвилину коло крана, потім зіскочив на площадку, знизив стрілу (Г. Коцюба); Альоша вийшов на вулицю і, впустивши на груди голову, побрів у порт (І. Микитенко); Попустила [дівчина] свої руки білі у великій тузі (Марко Вовчок); Чіпка сидів на лаві, ноги звісивши (Панас Мирний); Повісив свої грона бузок (Ю. Яновський); Щось забилося під її серцем, щось осадило її на землю... (Панас Мирний); Витягне сукнину з задньої кишені і вже наярює свої хромові, а тоді.. ще й присадить халявку, щоб гармошкою була... (О. Гончар); Довго їхав Шрам, опустивши голову (П. Куліш); Річенко, що сидів за весь сей час потупивши голову, підняв її (Г. Хоткевич).

Словник фразеологізмів

упусти́ти ра́ка з ро́та. Бути ошуканим, одуреним облесливою похвалою. Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди кажуть: “Упустив рака з рота” (О. Стороженко).

Словник відмінків

Інфінітив упусти́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упусті́мо, упусті́м
2 особа упусти́ упусті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упущу́ упу́стимо, упу́стим
2 особа упу́стиш упу́стите
3 особа упу́стить упу́стять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упусти́в упусти́ли
жін.р. упусти́ла
сер.р. упусти́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
упу́щений
Безособова форма
упу́щено
Дієприслівник
упусти́вши