упускати 2 значень

-1-
дієслово недоконаного виду
(не могти втримати, упускати з рук)

Словник відмінків

Інфінітив упуска́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упуска́ймо
2 особа упуска́й упуска́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упуска́тиму упуска́тимемо, упуска́тимем
2 особа упуска́тимеш упуска́тимете
3 особа упуска́тиме упуска́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа упуска́ю упуска́ємо, упуска́єм
2 особа упуска́єш упуска́єте
3 особа упуска́є упуска́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
упуска́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. упуска́в упуска́ли
жін. р. упуска́ла
сер. р. упуска́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упуска́вши

Словник синонімів

ВИПУСКА́ТИ (перестаючи тримати що-небудь у руках, давати можливість упасти), ВПУСКА́ТИ[УПУСКА́ТИ], ПОПУСКА́ТИ, РОНИ́ТИрідше. - Док.: ви́пустити, впусти́ти[упусти́ти], зрони́ти, оброни́ти. Рука безвладно випускає перо (М. Рильський); Маріора як держала горщик у руках, так і впустила його додолу, почувши звістку (М. Коцюбинський); Марина зіп’ялась навшпиньки й зірвала яблуко. Але не втримала - впустила (А. Головко); То, що було в руках, усе попускала (Г. Квітка-Основ’яненко); Поет безмовно ронить пістолет (переклад М. Рильського).
ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ[ВПУСКА́ТИ], ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИрідше;ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). - Док.: опусти́ти, спусти́ти, зни́зити, упусти́ти[впусти́ти], попусти́ти, зві́сити, пові́сити, осади́ти, присади́ти, пону́рити, поту́пити. Денис, ..не опускаючи рушниці, великими стрибками побіг озиминою в тому керунку, де впала птиця (Григорій Тютюнник); Увечері.. вітер зліг і довелось спускати вітрила (С. Скляренко); Канушевич постояв якусь хвилину коло крана, потім зіскочив на площадку, знизив стрілу (Г. Коцюба); Альоша вийшов на вулицю і, впустивши на груди голову, побрів у порт (І. Микитенко); Попустила [дівчина] свої руки білі у великій тузі (Марко Вовчок); Чіпка сидів на лаві, ноги звісивши (Панас Мирний); Повісив свої грона бузок (Ю. Яновський); Щось забилося під її серцем, щось осадило її на землю... (Панас Мирний); Витягне сукнину з задньої кишені і вже наярює свої хромові, а тоді.. ще й присадить халявку, щоб гармошкою була... (О. Гончар); Довго їхав Шрам, опустивши голову (П. Куліш); Річенко, що сидів за весь сей час потупивши голову, підняв її (Г. Хоткевич).
-2-
дієслово недоконаного виду
(давати можливість в’їхати, увійти куди-небудь)

Словник відмінків

Інфінітив упуска́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упуска́ймо
2 особа упуска́й упуска́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упуска́тиму упуска́тимемо, упуска́тимем
2 особа упуска́тимеш упуска́тимете
3 особа упуска́тиме упуска́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа упуска́ю упуска́ємо, упуска́єм
2 особа упуска́єш упуска́єте
3 особа упуска́є упуска́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
упуска́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. упуска́в упуска́ли
жін. р. упуска́ла
сер. р. упуска́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упуска́вши

Словник синонімів

ВИПУСКА́ТИ (перестаючи тримати що-небудь у руках, давати можливість упасти), ВПУСКА́ТИ[УПУСКА́ТИ], ПОПУСКА́ТИ, РОНИ́ТИрідше. - Док.: ви́пустити, впусти́ти[упусти́ти], зрони́ти, оброни́ти. Рука безвладно випускає перо (М. Рильський); Маріора як держала горщик у руках, так і впустила його додолу, почувши звістку (М. Коцюбинський); Марина зіп’ялась навшпиньки й зірвала яблуко. Але не втримала - впустила (А. Головко); То, що було в руках, усе попускала (Г. Квітка-Основ’яненко); Поет безмовно ронить пістолет (переклад М. Рильського).
ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ[ВПУСКА́ТИ], ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИрідше;ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). - Док.: опусти́ти, спусти́ти, зни́зити, упусти́ти[впусти́ти], попусти́ти, зві́сити, пові́сити, осади́ти, присади́ти, пону́рити, поту́пити. Денис, ..не опускаючи рушниці, великими стрибками побіг озиминою в тому керунку, де впала птиця (Григорій Тютюнник); Увечері.. вітер зліг і довелось спускати вітрила (С. Скляренко); Канушевич постояв якусь хвилину коло крана, потім зіскочив на площадку, знизив стрілу (Г. Коцюба); Альоша вийшов на вулицю і, впустивши на груди голову, побрів у порт (І. Микитенко); Попустила [дівчина] свої руки білі у великій тузі (Марко Вовчок); Чіпка сидів на лаві, ноги звісивши (Панас Мирний); Повісив свої грона бузок (Ю. Яновський); Щось забилося під її серцем, щось осадило її на землю... (Панас Мирний); Витягне сукнину з задньої кишені і вже наярює свої хромові, а тоді.. ще й присадить халявку, щоб гармошкою була... (О. Гончар); Довго їхав Шрам, опустивши голову (П. Куліш); Річенко, що сидів за весь сей час потупивши голову, підняв її (Г. Хоткевич).

Словник відмінків

Інфінітив упуска́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упуска́ймо
2 особа упуска́й упуска́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упуска́тиму упуска́тимемо, упуска́тимем
2 особа упуска́тимеш упуска́тимете
3 особа упуска́тиме упуска́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа упуска́ю упуска́ємо, упуска́єм
2 особа упуска́єш упуска́єте
3 особа упуска́є упуска́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
упуска́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. упуска́в упуска́ли
жін. р. упуска́ла
сер. р. упуска́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упуска́вши