упрягти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | упрягти́ | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | упряжі́мо, упряжі́м | |
| 2 особа | упряжи́ | упряжі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упряжу́ | упряжемо́, упряже́м |
| 2 особа | упряже́ш | упряжете́ |
| 3 особа | упряже́ | упряжу́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | упрі́г | упрягли́ |
| жін.р. | упрягла́ | |
| сер.р. | упрягло́ | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| упря́жений | ||
| Безособова форма | ||
| упря́жено | ||
| Дієприслівник | ||
| упрі́гши | ||