БЛАГА́ННЯ (пильне пристрасне прохання), ЗАКЛИНА́ННЯпідсил.,МОЛІ́ННЯпідсил.,МОЛЬБА́підсил. рідше;УПРО́ШУВАННЯ[ВПРО́ШУВАННЯ], УПРО́ХУВАННЯ[ВПРО́ХУВАННЯ] (пильне прохання зробити щось). Перші дні Ляля, вволивши благання хворої матері, нікуди не виходила з дому (О. Гончар); Яких тільки заклинань, погроз і репресій не вживали [німці], скільки лиха зазнали робітники за повільність ремонту! (І. Ле); Бачу його погляд, благальний, сповнений моління й надії (Ю. Збанацький); Але вона не скінчила, бо Річенко, що сидів за весь сей час потупивши голову, підняв її з якоюсь мольбою в голосі, в погляді сказав: - Нащо, нащо се?.. (Г. Хоткевич); Не зваживши на упрохування жінки та дітей, так і не перейшов [Оленчук] до хати, так і лежав тут на городі над Сивашем, на теплій потрісканій землі (О. Гончар); - Пор. проха́ння.