управлений 2 значення

-1-
дієприкметник
(вправлений) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний упра́влений упра́влена упра́влене упра́влені
родовий упра́вленого упра́вленої упра́вленого упра́влених
давальний упра́вленому упра́вленій упра́вленому упра́вленим
знахідний упра́влений упра́влену упра́влене упра́влені
орудний упра́вленим упра́вленою упра́вленим упра́вленими
місцевий на/в упра́вленому, упра́вленім на/в упра́вленій на/в упра́вленому, упра́вленім на/в упра́влених
-2-
дієприкметник
(вставлений)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний упра́влений упра́влена упра́влене упра́влені
родовий упра́вленого упра́вленої упра́вленого упра́влених
давальний упра́вленому упра́вленій упра́вленому упра́вленим
знахідний упра́влений упра́влену упра́влене упра́влені
орудний упра́вленим упра́вленою упра́вленим упра́вленими
місцевий на/в упра́вленому, упра́вленім на/в упра́вленій на/в упра́вленому, упра́вленім на/в упра́влених

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний упра́влений упра́влена упра́влене упра́влені
родовий упра́вленого упра́вленої упра́вленого упра́влених
давальний упра́вленому упра́вленій упра́вленому упра́вленим
знахідний упра́влений упра́влену упра́влене упра́влені
орудний упра́вленим упра́вленою упра́вленим упра́вленими
місцевий на/в упра́вленому, упра́вленім на/в упра́вленій на/в упра́вленому, упра́вленім на/в упра́влених