-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив упра́витися, упра́витись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упра́вмося, упра́вмось
2 особа упра́вся упра́втеся, упра́втесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упра́влюся, упра́влюсь упра́вимося, упра́вимось, упра́вимся
2 особа упра́вишся упра́витеся, упра́витесь
3 особа упра́виться упра́вляться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упра́вився, упра́вивсь упра́вилися, упра́вились
жін.р. упра́вилася, упра́вилась
сер.р. упра́вилося, упра́вилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упра́вившись

Словник синонімів

СПРА́ВИТИСЯз чим і без додатка (успішно виконати якусь роботу, якісь доручення, обов’язки і т. ін.), УПРА́ВИТИСЯ[ВПРА́ВИТИСЯ], УПО́РАТИСЯ[ВПО́РАТИСЯ], ПРИБРА́ТИСЯ розм., УВИНУ́ТИСЯ[ВВИНУ́ТИСЯ]з чим, біля (коло) чого і без додатка (управитися з роботою); ОСИ́ЛИТИ що, ПОДУ́ЖАТИщо, ВИ́ТЯГНУТИ що, розм., ВИ́ТЯГТИ що, розм., ЗОРУ́ДУВАТИщо, з чим, розм., ПОПНУ́ТИСЯдіал. (доклавши зусиль, успішно завершити щось). - Недок.: справля́тися, управля́тися[вправля́тися], прибира́тисярідшеувива́тися[ввива́тися], оси́лювати, поду́жувати, витяга́ти. От я тільки не знаю, чи справлюся з переписуванням у такий малий час (Панас Мирний); Чоловік він роботящий і справляється кругом (С. Олійник); - Як-то можна сказати "управиться"? Накинули б оце тобі четверо дітей манесеньких та звеліли за ніч віз раків перебрати, чи управився б ти? - мовила Софія Трохимівна (Л. Яновська); Хівря не увинеться з тим топлінням, варінням, шиттям та полоттям. Відомо, стара людина (І. Нечуй-Левицький); До перевозу Йонеску було кілометрів із п’ять, може, біля десяти. - До ранку можна було легко осилити (Ю. Смолич); Добув [Демко] у дяка зразок і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання (Грицько Григоренко); - Важкуватий рік випав, напружений, а дружно всі попрацювали, і витягли, і перемогли (Г. Коцюба); Вернувся [Танасій] ще загодя. Нічого не зорудував (А. Крушельницький); - Я.. варила обід на двадцять душ, а ти й на п’ять душ не попнешся (І. Нечуй-Левицький).
СПРА́ВИТИСЯз ким-чим (стати спроможним здійснити що-небудь, маючи достатньо сили, вміння; змогти підкорити когось своїй волі), УПРА́ВИТИСЯ[ВПРА́ВИТИСЯ], УПО́РАТИСЯ[ВПО́РАТИСЯ], ПОДОЛА́ТИ, ОСИ́ЛИТИ кого, що, ПОДУ́ЖАТИ кого, що, ЗОРУ́ДУВАТИ розм. - Недок.: справля́тися, управля́тися[вправля́тися], оси́лювати, поду́жувати. З дурним і в ступі не справишся (прислів’я); Одноокий Кузьма.. краще справився б з ціпом, а йому дали гвинтівку (Григорій Тютюнник); Важко тобі, Фаетоне, несила управитись буде З кіньми моїми та ще з колісницею, ти ж нерозсудний (М. Зеров); Погонич пробує збити їх, хоче звернути до водопою, та дарма: не впорається він з лошатами, не осилить їх (Д. Міщенко); [Степанида:] Я ніколи не була прихильна до чарки, одну-дві подужаю, а третю, то вже через силу (М. Кропивницький); Ну, чи можна ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім (Ганна Барвінок). - Пор. 1. переборо́ти.