управити 2 значень

-1-
дієслово доконаного виду
(виконати, завершити якусь справу)

Словник відмінків

Інфінітив упра́вити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упра́вмо
2 особа упра́в упра́вте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упра́влю упра́вимо, упра́вим
2 особа упра́виш упра́вите
3 особа упра́вить упра́влять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упра́вив упра́вили
жін.р. упра́вила
сер.р. упра́вило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упра́вивши

Словник синонімів

ОБРОБЛЯ́ТИ (готувати землю для посіву, садіння чого-небудь, виконувати цикл сільськогосподарських робіт на полі, городі і т. ін.), ПО́РАТИ, ОБРО́БЛЮВАТИрідше, УПРАВЛЯ́ТИ[ВПРАВЛЯ́ТИ]розм. - Док.: оброби́ти, попо́рати, упорати, упра́вити[впра́вити]. Жила собі [Горпина] сама, обробляла сяк-так землю (Грицько Григоренко); Жила Ольга, як і всі солдатки. Влітку порала город, мала невеличке господарство (П. Кочура); Він почав наймати робітників і оброблювати поля (І. Франко); Свою нивку швидко вправили.. Захар з Грицьком (К. Гордієнко).
-2-
дієслово доконаного виду
(вставити щось, закріплюючи)

Словник відмінків

Інфінітив упра́вити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упра́вмо
2 особа упра́в упра́вте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упра́влю упра́вимо, упра́вим
2 особа упра́виш упра́вите
3 особа упра́вить упра́влять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упра́вив упра́вили
жін.р. упра́вила
сер.р. упра́вило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упра́вивши

Словник синонімів

ОБРОБЛЯ́ТИ (готувати землю для посіву, садіння чого-небудь, виконувати цикл сільськогосподарських робіт на полі, городі і т. ін.), ПО́РАТИ, ОБРО́БЛЮВАТИрідше, УПРАВЛЯ́ТИ[ВПРАВЛЯ́ТИ]розм. - Док.: оброби́ти, попо́рати, упорати, упра́вити[впра́вити]. Жила собі [Горпина] сама, обробляла сяк-так землю (Грицько Григоренко); Жила Ольга, як і всі солдатки. Влітку порала город, мала невеличке господарство (П. Кочура); Він почав наймати робітників і оброблювати поля (І. Франко); Свою нивку швидко вправили.. Захар з Грицьком (К. Гордієнко).

Словник відмінків

Інфінітив упра́вити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упра́вмо
2 особа упра́в упра́вте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упра́влю упра́вимо, упра́вим
2 особа упра́виш упра́вите
3 особа упра́вить упра́влять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. упра́вив упра́вили
жін.р. упра́вила
сер.р. упра́вило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
упра́вивши

Словник синонімів

ВСТАВЛЯ́ТИ[УСТАВЛЯ́ТИ] (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ[УПРАВЛЯ́ТИ], ВРУ́БУВАТИ[УРУ́БУВАТИ]. - Док.: вста́вити[уста́вити], впра́вити[упра́вити], вруба́ти[уруба́ти]. Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С. Чорнобривець); Вставити зуби; Ювелірні ограновані кристали алмазу - брильянти - вправляють у металеві оправи здавна відомим способом зачеканення (з журналу); І мури так врубали в гору, що вони були ніби подовженням її (А. Хижняк).