ПОЇ́ТИ (давати пити кому-небудь), НАПУВА́ТИ, НАПО́ЮВАТИ, УПО́ЮВАТИ[ВПО́ЮВАТИ] (досхочу, перев. міцні напої). - Док.: напоїти, упої́ти[впої́ти]. Дівчата поїли нас холодною водою (В. Коротич); Ой у полі при дорозі Дівка жито жала, З рубленої криниченьки Коня напувала (пісня); Дід ходив коло волів, напоював, чесав (В. Стефаник); Герман на радощах упоїв їх пивом (І. Франко). - Пор. спо́ювати.

СПО́ЮВАТИ (навмисне давати багато алкогольного напою), НАПУВА́ТИ, НАПО́ЮВАТИ, ПІДПО́ЮВАТИ, УПО́ЮВАТИ[ВПО́ЮВАТИ], ОБПО́ЮВАТИ. - Док.: спої́ти, напої́ти, підпої́ти, упої́ти[впої́ти], обпої́ти. - Можеш сам пити, але моїх квартирантів не споюй, - сердито метала колючі іскри на Затонова Пилипівна (М. Чабанівський); - Запросимо секретаря з ради повітової, чи трафить по півночі до дверей, як ми його напоїмо (Лесь Мартович); Микола з жінкою старого батька підпоїли й приневолили розписку написати, щоб город од Івана одібрати (Грицько Григоренко).