упосліджувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | упослі́джувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | упослі́джуймо | |
| 2 особа | упослі́джуй | упослі́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упослі́джуватиму | упослі́джуватимемо, упослі́джуватимем |
| 2 особа | упослі́джуватимеш | упослі́джуватимете |
| 3 особа | упослі́джуватиме | упослі́джуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упослі́джую | упослі́джуємо, упослі́джуєм |
| 2 особа | упослі́джуєш | упослі́джуєте |
| 3 особа | упослі́джує | упослі́джують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| упослі́джуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | упослі́джував | упослі́джували |
| жін. р. | упослі́джувала | |
| сер. р. | упослі́джувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| упослі́джуваний | ||
| Безособова форма | ||
| упослі́джувано | ||
| Дієприслівник | ||
| упослі́джувавши | ||