упосліджений 2 значення

-1-
дієприкметник
(від: упосліди́ти)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний упослі́джений упослі́джена упослі́джене упослі́джені
родовий упослі́дженого упослі́дженої упослі́дженого упослі́джених
давальний упослі́дженому упослі́дженій упослі́дженому упослі́дженим
знахідний упослі́джений, упослі́дженого упослі́джену упослі́джене упослі́джені, упослі́джених
орудний упослі́дженим упослі́дженою упослі́дженим упослі́дженими
місцевий на/в упослі́дженому, упослі́дженім на/в упослі́дженій на/в упослі́дженому, упослі́дженім на/в упослі́джених
-2-
дієприкметник
(жалюгідний)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний упослі́джений упослі́джена упослі́джене упослі́джені
родовий упослі́дженого упослі́дженої упослі́дженого упослі́джених
давальний упослі́дженому упослі́дженій упослі́дженому упослі́дженим
знахідний упослі́джений, упослі́дженого упослі́джену упослі́джене упослі́джені, упослі́джених
орудний упослі́дженим упослі́дженою упослі́дженим упослі́дженими
місцевий на/в упослі́дженому, упослі́дженім на/в упослі́дженій на/в упослі́дженому, упослі́дженім на/в упослі́джених

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний упослі́джений упослі́джена упослі́джене упослі́джені
родовий упослі́дженого упослі́дженої упослі́дженого упослі́джених
давальний упослі́дженому упослі́дженій упослі́дженому упослі́дженим
знахідний упослі́джений, упослі́дженого упослі́джену упослі́джене упослі́джені, упослі́джених
орудний упослі́дженим упослі́дженою упослі́дженим упослі́дженими
місцевий на/в упослі́дженому, упослі́дженім на/в упослі́дженій на/в упослі́дженому, упослі́дженім на/в упослі́джених