упорядитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | упоряди́тися, упоряди́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | упоряді́мося, упоряді́мось, упоряді́мся | |
| 2 особа | упоряди́ся, упоряди́сь | упоряді́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упоряджу́ся, упоряджу́сь | упорядимо́ся, упорядимо́сь, упоряди́мся |
| 2 особа | упоряди́шся | упорядите́ся, упорядите́сь |
| 3 особа | упоряди́ться | упорядя́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | упоряди́вся, упоряди́всь | упоряди́лися, упоряди́лись |
| жін.р. | упоряди́лася, упоряди́лась | |
| сер.р. | упоряди́лося, упоряди́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| упоряди́вшись | ||